Рабиндранат Тагор (1861 – 1941)
У джерел сучасної літератури ми зустрічаємося з ім’ям видатного письменника й суспільного діяча Рабиндра багато добутків письменників-класиків (Диккенса, Купера, Дефо й ін.), оповідання Тагора міцно ввійшли в дитяче читання. Тагор був видатним просвітителем, все життя його хвилювали питання виховання молодого покоління. І це не випадково. Народ Індії, що жив у дуже складних соціальних і суспільних умовах, здебільшого неписьменний, забитий, голодуючий, мав потребу в духовному вожді, що вказав би шлях до звільнення від колоніального ярма,
Ганди й Тагор зіграли величезну роль у зміні життя індійського суспільства, хоча, зрозуміло, вони й не могли вирішити й здійснити всі складні завдання, що встали перед ними. Занадто сильні були традиції феодальної ієрархії, релігійні забобони, що обумовлюють відношення до соціальних питань. Твору Тагора допомагають зрозуміти характер життя індійського народу в цей складний період ламання старих феодальних відносин, зрозуміти моральний і соціальний рівень суспільства, побачити перспективи боротьби народу за своє звільнення. Російською
Він переказав для дітей “Рамаяну”, індійські казки “Зміїний камінь”, а в збірники оповідань для дітей увійшли його добутку. Переведений на російську мову збірник оповідань індійських письменників “Древо води” містить дуже характерні для Премо Чанда добутку. Це роздуму про те, чому дета менш схильні дотримуватися соціальних розходжень, а у світі дорослих саме соціальний стан у суспільстві визначає взаємини людини з колишніми товаришами (“Гра в чижик”), це гіркота за відступництво від інтересів народу ^”Відступник”), це пошуки правди й справедливості. Неквапливе, немов безпристрасне оповідання, у якому акценти розставляються не стільки на оцінці вчинків, скільки на самих життєвих фактах, надає прозі Премо Чанда особливу інтонацію. Він пропонує читачеві самому міркувати про розказаний, самому визначити свою позицію стосовно дійсності й вибрати для себе шлях
Життя індійського народу й дітей у період до звільнення від англійського колоніалізму прекрасно описана в повісті Мулк Радж Ананда (р. 1905) “Сім років”. Ананд малює життя невеликого містечка й села, показує принижене положення індійців у своїй рідній країні, жорстокість школи в період англійської колонізації. Скільки трагедій, скільки зламаних доль! І все-таки повість оптимістична, у ній звучить віра в сили, здатні протистояти гнобителям
Герой повести – хлопчик Кришан, від імені якого й ведеться оповідання, ще мале розуміє в навколишній дійсності, але у всім його світосприйманні відчувається прагнення стати людиною, що буде служити своєму народу. Повість наповнена ароматом стародавніх легенд і переказів. Сільська жінка, мати героя, передає їхньому наступному поколінню – своїм дітям
Література, що належить перу письменників старшого покоління, відбиває складні життєві процеси до звільнення Індії. У повістях і оповіданнях індійських письменників відбита національна Історія ; моральні шукання героїв зв’язані ще з індуїзмом – релігійним вченням про переселення душ. Однак уже в літературі цього періоду простежується процес ламання старих поглядів, прагнення до знищення кастових і релігійних розходжень, забобонів і норм поводження, що прийшли зі стародавності. Такого роду критичне відношення до старого суспільства особливо яскраво виявилося у Творчості названих письменників
Література, призначена для дітей і виникла вже після 1947 року, не тільки успадковує кращі традиції класиків, але й розкриває нові процеси, характерні для Індії нашого часу. Зрозуміло, за час існування незалежної держави не могло безвісти зникнути те, що існувало в Індії протягом тисячоріч. Однак у країні відбулися істотні зміни. Офіційно знищені кастові розходження, уведене загальне утворення, уживають заходи щодо знищення жахаючої вбогості міської й сільської трудової маси людей, будуються школи, лікарні
(2 votes, average: 3.00 out of 5)