Творчість Шевченка після заслання 1857 – 1861

Поема “Неофіти”, незавершений Твір “Юродивий”, автобіографічний триптих “Доля”, “Муза”, “Слава”, поема “Марія”, переспіви біблійних мотивів та давньоруських літературних пам’яток (“Плач Ярославни”), вірш “Марку Вовчку”, “Я не нездужаю, нівроку…”, “Світе ясний”, ” Ісаія. Глава 35.”

У творах цього періоду Т. Шевченко продовжує висловлювати гнів проти тиранів народу. Наснаги поетові давало зростання селянського руху в Україні, листи-скарги, що систематично надходили Тарасові

Григоровичу, у яких люди просто кричали та плакали від соціального ярма (“Пани останню кров висисають, попи, звичайно, службу правлять, а народ бідний терпить та сльози нищечком витирає”).

“Неофіти” (1857)

Жанр: Алегорична поема.

Присвята: Щепкіну М. С., близькому другові Шевченка, видатному російському актору, колишньому кріпаку, одному з основоположників сценічного реалізму.

Тема: Зображення переслідувань перших християн римським імператором Нероном, жорстокої розправи російського царату над народними будителями.

Композиція Поема складається з 14 розділів.

Ідейно-художній

зміст

Шевченко вводить у твір узагальнені образи. Алкід – борець, мати – образ усіх матерів і дружин, здатних на самопожертву заради синів (чоловіків), Нерон – дурний цар.

Поет розвіює марні сподівання на милість царів, які не здатні помилувати народ. Він закликає український народ позбутися ілюзій щодо панівної верхівки і, покладаючись тільки на самих себе, брати зброю в руки і відвойовувати покращення власної долі (“Чи ж кат помилує кого?”).

Поет пророкує царю ганебний фінал за розстріляних і повішених, за криваві сльози матерів, дружин, дітей-сиріт:

… Лютуй, лютуй,

Мерзенний старче! Розкошуй ^

В своїх гаремах. Із-за моря

Уже встає святая зоря.

Не громом праведним, святим

Тебе уб’ють. Ножем тупим

Тебе заріжуть, мов собаку,

Уб’ють обухом.

“Я не нездужаю, нівроку…” (1858)

Поезія належить до нелегальної літератури (не призначалася для друку). Ідейно-художній Зміст

Прогресивна громадськість покладала великі надії на реформу, яка мала б принести кріпакам волю. Але Т. Шевченко, розуміючи всю реакційну сутність самодержавства, закликає не вірити в ілюзії,

..Л щоб збудить хиренну волю, треба миром

Громадою обух сталить,

Та добре вигострить сокиру –

Та й заходиться вже будить. Сокира – символ всенародного збройного повстання. Т. Шевченко закликає взятися за неї усім миром.

“Ісаія. Глава 35” (1859)

У поезії висловлені мрії Шевченка про нове суспільство.

Ісаія – стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії. Його пророцтва – дже – Релз Шевченкового наслідування. Ідейно-художній зміст

I Частина

Вірш починається метафоричною картиною зверненням поета до землі, яка поки що дощами “не политая”, квітучими “злаками не повитая”. Шевченко вітає землю з приходом весни – таким сильним є поетрве бажання бачити рідну землю оновленою, омолодженою.

II Частина

Далі автор зображує революцію у вигляді Божого суду. Він звертається до всіх знедолених кріпаків (“темних”, “незрячих”), які віками терпіли наругу.

/// Частина

Змалювання життя після революції (“святая на землю правда прилетить”). Поет попереджає трудівників про раптові зміни “незрячі прозрять”, “кривії, мов сарна з гаю, помайнують”, “німим отверзуться уста”.

“Молитва” (1860) Ідейно-художній зміст

Поезія належить до нелегальних творів Т. Шевченка. У ній поєднуються два протилежні мотиви цареборства і народолюбства. Складається твір з чотирьох частин, написаних у різні дні наприкінці травня 1860 р.

Звертаючись до Бога, поет просить покарання для катів (“і пута кутії пошли”), допомоги для трудового люду (“свою ти силу ниспошли”), “любов, сердечний рай, і більш нічого” для себе. Для тих, хто чистий серцем, “постав ангели свої”.

Головна думка Поезії міститься в рядках;

А всім нам вкупі на землі Єдиномисліє подай І братолюбіє пошли.

Тільки там, де є злагода і мир, є Майбутнє.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Творчість Шевченка після заслання 1857 – 1861