Проблематика казки “Премудрий піскар”
У казці “Премудрий піскар” Щедрін виставив на осудовище малодушність тієї частини інтелігенції, яка в роки політичної реакції піддалася настрою ганебної паніки.
Автор зобразив жалюгідну долю героя, який збожеволів від страху, на все життя замурував себе у темну нору, Сатирик з презирством ставився до тих, хто, підкорившись інстинкту самозбереження, занурився у вузький світ власних потреб замість активної суспільної боротьби.
Батьки піскаря жили тихо і мирно, не втручалися у життя суспільства, тому і вмерли своєю смертю, і заказали
Висміяв Щедрін і роздуми піскаря про людину. Скільки він різних засобів вигадав, щоб піскарів, тобто народ, погубити, а вони, знаючи усі ці дурні засоби, все одно їх ковтають. “Хоча це й найдурніше знаряддя, але з нами, піскарями, чим дурніше, тим вірніше”, – так міркує старий піскар про життя народу, який ніяк не хоче навчатися навіть на своїх помилках.
Не жив той
Своєрідність художньої майстерності Щедріна виявилася у великій могутності його сміху, у мистецтві використання гумору, гіперболи, гротеску, фантастики для реалістичного зображення дійсності та оцінення її з прогресивних суспільних позицій.
У його казках гинуть ті, хто намагається сховатися від ворога, уникнути суспільної боротьби, жити власними потребами. Таких людей сатирик вважав нерозумними.