Про долю Росії у творчості Пушкіна
Олександр Сергійович Пушкін – найбільший поет російської літератури. Його лірика зв’язана з волею. Він був одним з декабристів. Багато декабристів були його ліцейськими друзями. Олександра Сергійовича Пушкіна хвилювала тема волі, його вітчизни, доля Росії, її Історія. Це він підкреслює у своїх спогадах про Царський Сель. Про долю Росії Пушкін писав в оді “Вільність”:
Самовластительный Лиходій!
Тебе, твій трон я ненавиджу,
Твою погибель, смерть дітей
З жорстокої радостию бачу.
Цей вірш був написаний в 1817 році. До
Повстання 1825 року змінило життя Олександра Сергійовича. Він переживав за своїх друзів. Але в той же час був засмучений тим, що не міг приймати участі в повстанні. Пушкіна пише вірш “До Чаадаєва”. Точна дата його написання залишається під сумнівом, але відносять його до 1818 року. Можна сказати, що цей вірш переповнений
…Товариш, вір: зійде вона,
Зірка чарівного щастя,
Росія вспрянет від сну,
И на уламках самовластья
Напишуть каші імена!
У Пушкіна з’являлося усе більше вільнодумства, вільнодумства.
Через посилання Пушкін не міг зв’язатися із друзями. Він не бачив їх і не листувався. Але якось він пише лист И. И. Пущину. У цьому посланні Олександр Сергійович намагається всіляко підтримати Пущина, нагадує про ліцейські роки:
…Так голос мій душі твоєї
Дарует те ж утешенье,
Так опромінить він заточенье
Променем ліцейських ясних днів!
До декабристів Пушкін обертає й своє послання в ліцейську річницю “19 жовтня 1827 року”:
Бог допомогти вам, друзі мої,
И в бурах, і в життєвому горі,
У краї чужому, у пустельному морі
И в похмурої прірви землі!
Не забуває про їх Пушкін і у своєму відомому добутку “Євгеній Онєгін”.
У повісті “Пікова дама” Олександр Пушкін описує життя Петербурга того часу, його суспільства.
Лірика Пушкіна увібрала в себе, мабуть, самі напружені моменти його життя. Але також відбивалися в ній і сладостные мінути. Можна затверджувати, що значну частину своїх віршів він присвячує вітчизні. Пушкіна представляв її вільною країною.
Лірика Пушкіна буде актуальна завжди. У роки його життя вона мала великий успіх, так і сьогодні ми із замилуванням читаємо його вірші. Пушкіна створив безсмертну літературу. З нею разом будуть жити ще багато поколінь…
Саме Пушкін показав, що поезія полягає не тільки в римі. Поезія народжується зі спостережень і переживань поета. У його творчості знаходять своє відбиття всі явища навколишнього життя. Джерелом його натхнення стало саме життя у всій її повсякденності. Тема волі й вільності є однієї з головних тем у лірику А. С. Пушкіна. Для нього зміст, вкладений у поняття волі, стає своєрідною крапкою відліку. Починаючи з “Лициния”, поет присвячує свої кращі добутки волі.
У різні періоди своєї творчості поет по-різному пояснює поняття волі, розуміє значення її в житті суспільства, у своєму особистому житті. Цю тему допомагають зрозуміти й розкрити наступні вірші: “Вільність”, “До Чаадаєва”, “В’язень”, “У глибині сибірських руд…”, ” Село “.
Після закінчення ліцею Пушкін пише оду “Вільність”. Вільнолюбна атмосфера ліцею зробила на нього величезний вплив. Вірш був написаний в 1817 році. Ще на самому початку Пушкін заявляє, на честь кого написана ця ода:
Хочу оспівати Волю миру,
На тронах уразити порок…
Головна думка цього вірша полягає в тім, що закон повинен бути вище всього, а влада повинна підкорятися йому. Пушкіна розуміє, що не тільки царі не повинні панувати над законом, але й народ не повинен переступати його. У цей період Пушкіну були близькі по поглядах і переконанням майбутні декабристи, і у вірші “Вільність” він відкрито призиває пригноблених людей боротися за волю. У ньому Пушкін не тільки дорікає й засуджує володарів, але й стосується самого Олександра I. У вірші присутнє багато протиріч, але воно є одним з головних добутків, що розкриває тему волі. Воно призиває й до боротьби, і заклик цей звернений до пригнобленого:
…Тирани миру! тріпотіть!
А ви, мужайтеся й внемлите,
Повстаньте, занепалі раби!
Вірш “В’язень” було написано в 1822 році. Це один з романтичних віршів, написаних на тему волі. Пушкіна розповідає про себе як про в’язня, що нудиться в темниці. Поет у посиланні, воно відірвано від друзів, близьких, за ним постійно стежать, навіть на волі він почуває себе в’язнем у темниці:
Сиджу за гратами в темниці сирої…
Пушкін називає орла “мій смутний товариш”, адже обоє вони в неволі, обоє прагнуть до волі. Вірш відбиває настрою передових людей епохи, їхній протест проти самодержавства. Ці думки близькі й народу, боровшемуся за своє звільнення.
Наступне не менш яскравий добуток – послання “До Чаадаєва”. Він дружив із Чаадаєвим – зовсім дивною людиною, що видається філософом. “Ти був цілителем моїх щиросердечних сил”, – сказав про нього поет. Пушкіна й Чаадаєв мріяли про звільнення Росії від гніта самодержавства. Але Чаадаєв не був упевнений у швидкому здійсненні їхніх надій. У цьому вірші триває тема волі й вільності:
Поки свободою горимо,
Поки серця для честі живі,
Мій друг, вітчизні присвятимо
Душі прекрасні пориви!
Декабристи широко використовували послання в революційних аркушах. Наприкінці цього вірша Пушкін висловлює свої кращі надії на світле майбутнє:
…зійде вона,
Зірка чарівного щастя,
Росія вспрянет від сну…
Любов до Батьківщини в Пушкіна нерозривно пов’язана з боротьбою за її волю. Почуття, висловлені у вірші, знаходять точне і яскраве відбиття в словесних образах. По-новому звучить тема волі в лірику Пушкіна після подій 14 грудня 1825 року. Багато хто із друзів поета були на Сенатській площі в день повстання, присвятили себе служінню Батьківщині. У своєму вірші “У глибині сибірських руд…” він звертається саме до цих чудесних і сміливих людей.
Тісна дружба зв’язала його з декабристами Пущиним і Рилєєвим. Він намагається підтримати своїх друзів, він вірить у їхнє звільнення. Пушкіна важко переживав розлуку з товаришами. Друзям були присвячені вірші “До Чаадаєва”, “У глибині сибірських руд…” і багато хто інші. Поет не міняв свої погляди, бажаної волі не почував, сильно тужив за друзями-декабристам. Пушкіна співчутливо ставився до засланих декабристів, брав участь у проводах їхніх дружин у Сибір і передав з ними свої вірші, серед них було послання Пущину й послання в Сибір, “Дум високе стремленье” – Думи про волю, про щастя народу. Пушкіна вірить: “не пропаде ваша скорботна праця”, за який ці мужні люди віддали свої життя. Найдуться люди, які будуть продовжувати їхню боротьбу за волю. Поет завершує вірш упевненістю в перемозі:
Окови тяжкі впадуть,
Темниці зваляться – і воля
Вас прийме радісно у входу,
И брати меч вам віддадуть.
Від імені декабристів Пушкіну відповів Одоєвський:
_ Наша скорботна праця не пропаде:
З іскри займеться полум’я.
Вірш “Село” було написано в 1819 році. Воно складається із двох частин. У першої сільська місцевість описується як райський куточок, де можна знайти спокій і натхнення. Але друга частина зовсім іншого характеру. Вона повністю суперечить першої. У цій частині Пушкін викриває жорстоке кріпосництво.
Пушкін угадав проблеми наступних століть. Це був теперішній поет, що будить добрі почуття в душах людей. Пушкіна переміг час і простір. Він був невизнаним генієм. Його епоха усе далі від нас, а його добутки як і раніше актуальні. І, по-моєму, сьогодні особливо необхідно всім читати книги цього безсмертного творця, щоб виховати в собі сьогодення людини
(2 votes, average: 4.50 out of 5)