Повість непогашеного місяця (стисло)
У передмові автор підкреслює, що приводом для написання цього твору була не смерть М. В. Фрунзе, як багато хто думає, а просто бажання поміркувати. Читачам не треба шукати в повісті справжніх фактів і живих осіб. Рано вранці в салон-вагоні екстреного поїзда командарм Гаврилов, який відав перемогами і смертю, “порохом, димом, ламаними кістками, рваним м’ясом”, приймає рапорти трьох штабістів, дозволяючи їм стояти вільно. На запитання: “Як ваше здоров’я?” – Він просто відповідає: “От був на Кавказі, лікувався. Тепер одужав. Тепер
“Здоров’я товариша Гаврилова вселяє побоювання, але професора ручаються за успішний результат операції”. Передовиця найбільшої газети повідомила також, що тверда валюта може існувати тоді, коли вся господарська життя буде побудована на твердому
Ті, кому безпосередньо належало взятися за справу, щоправда, обмінялися репліками на кшталт: “Операцію, звичайно, можна і не робити… Але ж операція безпечна… ” Увечері після консиліуму над містом піднімається “нікому не потрібна перелякана луна”, “білий місяць в синіх хмарах і чорних провалах неба”. Командарм Гаврилов заїжджає в готель до своєму другові Попову і довго розмовляє з ним про життя. Дружина Попова пішла “з-за шовкових панчіх, з-за духів”, кинувши його з маленькою дочкою. У відповідь на визнання одного командарм розповів про свою “постарілій, але єдиною на все життя подруги”. Перед сном у себе в салон-вагоні він читає “Дитинство і юність” Толстого, а потім пише кілька листів і кладе їх у конверт, заклеює і підписує: “Розкрити після моєї смерті”. Вранці, перед тим як відправитися в лікарню, Гаврилов наказує подати собі гоночний автомобіль, на якому довго мчить, “розриваючи простір, минаючи тума-ни, час, села”. З вершини пагорба він оглядає “місто в відсвітах каламутних вогнів”, місто здається йому “нещасним”.
До сцени “операції” Б. Пильняк вводить читача у квартири професорів кокосова і Лозівського. Одна квартира “консервувала в собі кордон дев’яностих і дев’ятисота російських років”, інша ж виникла в літа від 1907 до 1916-го. “Якщо професор кокосів відмовляється від машини, яку йому чемно хочуть надіслати штабісти:” Я знаєте, батечку, служу не приватним особам і їжджу в клініки на трамваї “, то інший, професор Лозовський, навпаки, радий тому, що за ним приїдуть:” Мені треба перед операцією заїхати у справах “. Для анестезії командарма присипляють хлороформом. Виявивши, що виразки у Гаврилова немає, про що свідчить білий рубець на стислому рукою хірурга шлунку, живіт “хворого” екстрено зашивають. Але вже пізно, він отруєний знеболюючою маскою: задихнувся. І скільки потім ні колють йому камфору і фізіологічний розчин, серце Гаврилова не б’ється.
Смерть відбувається під операційним ножем, але для відведення підозри від “досвідчених професорів” “заживо мертвої людини” кладуть на кілька днів в операційну палату. Тут труп Гаврилова відвідує “негорбящійся людина”. Він довго сидить поруч, затіхнув, потім знизує крижану руку зі словами: “Прощай, товаришу! Прощавай, брат! ” Розмістившись у своєму автомобілі, він наказує шоферу мчати геть з міста, не знаючи, що тим же шляхом зовсім недавно гнав свою машину Гаврилов. “Негорбящійся людина” теж виходить з машини, довго блукає по лісу. “Ліс завмирає в снігу, і над ним поспішає місяць”. Він теж окидає холодним поглядом місто.
“Від місяця в небі – в цю годину – залишилася мало помітна тающая крижана глишка…” Попов, який відкрив після похорону Гаврилова адресований йому лист, довго не може відірвати від нього погляду: “Альоша, брат! Я так і знав, що помру. Ти пробач мене, я ж уже не дуже молодий. Качав я твою дівчину і передумати. Дружина у мене теж старенька і знаєш ти її вже двадцять років. Їй я написав. І ти напиши їй. І оселяється ви жити разом, берете, чи що. Діточок ростіть. Пробач, Альоша “. “Дочка Попова стояла на підвіконні, дивилася на місяць, дула на неї. “Що ти робиш, Наташа?” – Запитав батько. “Я хочу погасити місяць”, – відповіла Наталка. Повний місяць купчихою пливла за хмарами, втомлювалася поспішати “.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)