Повість А. С. Пушкіна “Капітанська дочка” як історичний твір
А. С. Пушкін приступився до роботи над “Капітанською дочкою” в 1833 році й закінчив її в 1836 році. В останні роки життя тема селянського повстання була однієї із центральних у його творчості. В 30-е роки в Росії зросла кількість селянських бунтів і збурювань, спрямованих насамперед проти кріпосництва. Ще в 1824 році Пушкін замислюється про роль народу в історії. У драмі “Борис Годунов” поет піднімає важливу проблему народу й влади. Потім знову торкається цієї Теми в незакінченій повісті “Історія села Горюхина” і продовжує її в “Дубровском”.
Починаючи
Але
Але адже було й багато таких, як Савельич, які, привыкнув, уже ніяк не могли представити себе незалежно від своїх хазяїв. Образи Швабрина, звичайного російського офіцера, що веде розпусне життя й не має ніяких серйозних думок у голові, Миронова і його дружини, що живуть мирно й просто, їхня кума Івана Ігнатійовича, добродушного дідка, що любить свою службу, нарешті, самого Пугачова, з його “панами генералами” – всі ці образи дають нам майже повне подання про життя провінційного дворянства того часу, про його конфлікти із селянами, що утомилися терпіти гноблення й несправедливість. Бєлінський називав ці образи “чудом досконалості по вірності, істині змісту майстерності викладу”.
Цю повість можна назвати історичним твором не тільки тому, що в ній добре відбита життя селян і дворянства єкатерининської епохи. Досить ясно в ній передані й конкретні історичні факти, зокрема – повстання Пугачова. Пушкіна змушує свого оповідача згадувати навіть ті події, свідком яких не був ні він сам, ні його навколишні (наприклад, звістка про узяття Пугачовим інших фортець. З оповідання посильного й з листа генерала).
З вищевикладеного можна зробити висновок, що головною темою в повісті для автора було саме селянське повстання, а не любовна Історія капітанської дочки з окружним офіцером Білгородської міцності. Намагаючись знайти шляхи зближення дворянства із селянами й показуючи, як сприймає все навколишнє Гринев, Пушкін пояснює: що дворяни ще не здатні зрозуміти нижчий стан. У деяких місцях повести Гринев не розуміє навіть розмов своїх супутників; він не може пояснити дивну, незрозумілу тягу свою до Пугачова. Дворянський офіцер лише сліпо кориться боргу й присязі, заради цього йдучи проти свого серця
Пушкін, звичайно, не згодний з таким розумінням боргу й честі, але він не береться сперечатися зі своїм головним героєм, даючи нам можливість побачити, на яких ідеалах стояло суспільство того часу. Це ще раз показує, що повість носить історичний характер. Підкреслюють історичність добутку й точні дати, зазначені автором у тексті, і правильна послідовність подій, і конкретні факти про узяття фортець, про облогу Оренбурга
Читаючи повість А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”, ми одночасно стежимо за сюжетом звичайної повісті й спостерігаємо за подіями історичного оповідання. Цей добуток є цікавим і змістовним і, на думку В. Г. Бєлінського, одним з найкращих добутків росіянці літератури