Російське дворянство в повістях Олександра Пушкіна “Дубровский” і “Капітанська дочка”

Аналізує проблему дворянства й великий російський письменник А. С. Пушкін. Він виробляє свій, особистий погляд на цю тему, зв’язаний, багато в чому, з фактами біографії Пушкіна й з його відношенням до сьогодення й майбутнього Росії. У вірші “Мій родовід” Пушкін іронізує над новими російськими дворянами, які зайняли високі пости в державі завдяки інтригам і двірським переворотам. Теперішніми дворянами, тими, хто гідний носити це звання, Пушкін уважає людей, що належать до древніх дворянських родів. У сім’ях цих людей збереглися високі

подання про честь і достоїнство, а саме це, на думку письменника, повинне становити основу дворянської шляхетності.

B повести “Дубровский” Пушкін описує двох поміщиків: Дубровского й Троекурова. Колись вони були друзями, але смішний випадок стає причиною їхньої сварки. Троекуров представлений у повісті жорстокою людиною, що не зупиняється ні перед чим ні в задоволеннях, ні в помсті. Але в якийсь момент він зіштовхується з молодим Дубровским. Владимир не здатний примиритися з образою, нанесеною його сім’ї, і починає мстити. У повісті він представлений як романтичний розбійник, що вершить свій суд над

несправедливістю, що панує у світі. Дубровский стає захисником простих людей і теперішньою грозою дня поміщиків. Не дивно, що селяни називають його батьком і годувальником.

Якщо образ молодого Дубровского зв’язаний, скоріше, з романтичною традицією шляхетного розбійника, те Гринев, головний герой повести ” Капітанська дочка “, – образ набагато більше глибокий. Пушкіна не випадково: робить оповідачем, свідком подій пугачевского бунту дворянина. Герой виявляється у двоїстій ситуації: він засуджує й не приймає повстання, але разом з тим він же змушений свідчити про гуманність, справедливість і великодушність Пугачова.

Пушкін наділяє Гринева чудовими моральними якостями. Він добрий, чесний і шляхетний, і ці риси письменник зв’язує з походженням героя. Батько Петра не дуже піклується про утворення сина, але з дитинства прищеплює йому основний життєвий принцип: “Бережи честь змолоду”.

Юному Гриневу чужо стереотипне відношення до селянського бунту. З одного боку, він уважає соратників Пугачова злочинцями, але в той же час він вірить своїм почуттям і бачить глибину душі селянського царя. Не випадково в повісті підкреслюється, що оренбурзький губернатор викликає в героя презирство, а Пугачов – замилування. Головне випробування для Гринева полягає в тому, що він ставиться в ситуацію вибору між боргом і почуттям. Як дворянин, він не може переступити через свої подання про честь і залишається вірний принесеній присязі навіть у тій ситуації, коли на карту ставиться його життя. Згадаємо сцену страти або сцену звільнення Маші. Офіцер, покликаний присягою втихомирювати бунт, він вірний боргу. І ми бачимо, що Петро Гринев дійсно не упустив своєї офіцерської честі. На речення Пугачова служити йому вірою й правдою Гринев із твердістю відмовляє, тому що присягав государині-імператриці.

Такий герой, безумовно, близький Пушкіну. Антиподом Гринева в повісті є Швабрин. Ця людина ніколи не була моральним, і це ми бачимо в епізодах, присвячених взаєминам героїв з Машею Миронової. Але поводження Швабрина під час пугачевского бунту вже не залишає сумнівів: ця людина безчесна й безпринципний. Заради власної вигоди він з легкістю переходить із одного табору в інший і навіть посла поразки повстання намагається оббрехати Гринева.

Отже, ми бачимо, що багато героїв-дворяни описані Пушкіним з надзвичайною теплотою, оскільки він, будучи близьким другом декабристів, зв’язував із кращою частиною дворянства свої надії на світле Майбутнє Росії. Але письменник-реаліст бачить і інших дворян, які легко розстаються зі своїми поданнями про честь і борг


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Російське дворянство в повістях Олександра Пушкіна “Дубровский” і “Капітанська дочка”

Categories: Нові твори

Links