Поетичний мир поета
Я народився й виріс у балтійських болотах, поруч сірих цинкових хвиль, що завжди набігали по двох, і звідси – Всі рими… И. Бродський Йосип Бродський – один з наймолодших нобелівських лауреатів в області літератури (визнаний гідним в 47 років). Його творчість протягом чверті століття користується широкою популярністю. Він був не тільки визнаним лідером російськомовних поетів, але й однієї із самих значних фігур у сучасній світовій поезії, його добутки переводяться на всі основні мови миру. Життя Бродського багата драматичним подіями,
На початку шістдесятих років Ганна Ахматова назвала Бродського своїм літературним спадкоємцем. І надалі саме з ним зв’язувала надії на новий розквіт російської поезії, порівнюючи його по масштабі дарування з Мандельштамом. Тема Ленінграда займає значне місце в ранній творчості поета “Станси”, “Станси місту”, “Зупинка в пустелі”. Характерно початок “Стансів”: Ні країни, ні цвинтаря не хочу вибирати, на Васильевский острів Я прийду вмирати.
Я народився й виріс у балтійських болотах, поруч сірих цинкових хвиль, що завжди набігали по двох. і звідси – Всі рими, звідси той бляклий голос, що ллється між ними, як мокре волосся… Нерідко ленінградська тема передається поетом непрямими шляхами. Така важлива для зрілого Бродського імперська тема у своїх джерелах пов’язана з життям у колишній столиці Російської імперії. Підкреслений аполітизм поезії Бродського різко дисонував із принципами офіціозної літератури, поета обвинувачують у дармоїдстві й засуджують на п’ять років посилання. Хоча до цього часу (1964 рік) перу Йосипа Олександровича належало біля ста віршів. Через півтора року він повернувся в Ленінград, багато працював, займався перекладами
Це вигострювало його поетичну лексику. Але офіційно він не визнаний, вірші не друкуються, статті про нього самі невизначені. В 1972 році Бродський змушений виїхати в США, де був почесним професором ряду університетів. У США один за іншим виходять його поетичні збірники: “Вірші й поеми”, “Зупинка в пустелі”, “В Англії”, “Кінець прекрасної епохи”… В останні роки життя Йосип Бродський всі частіше виступав як англомовний автор
Для раннього поета характерна динаміка: рух, дорога, боротьба. Вона впливала на читачів. Добутку цього періоду порівняно прості по формі
Границя між раннім і зрілим Бродським доводиться на 1965-1968 року. Поетичний мир його як би застигає, починають переважати Теми кінця, тупика, темряви й самітності, безглуздості всякої діяльності: Ший безодню борошн, Намагайся, переборщуй в усердьи! Але навіть думка про – як його? – Бессмертье є думка про самітність, мій друг. У цей період темою творчості поета стають любов исмерть. Однак любовної лірики в традиційному змісті в Бродського немає. Любов виявляється чимсь тендітним, ефемерним, майже нереальним. У яку-небудь майбутню ніч ти знову прийдеш втомлена, худа, і Я побачу сина або дочку, ще ніяк не названих – Тоді я не сіпнуся до вимикача й ладь руки не простягну вже, не вправі залишити вас у тім царстві тіней, безмовних, перед огорожею днів, що володіють у залежність від яви, з моєю недосяжністю в ній. Любов часто бачиться як би через призму смерті, сама ж смерть виявляється досить конкретна, матеріальна, близька: Це абсурд, брехня: череп, кістяк, коса. Смерть прийде, у неї будуть твої очі. У поезії Бродського відроджуються філософські традиції. Оригінальність філософської лірики Бродського проявляється не в розгляді тої або іншої проблеми, не у висловленні тої або іншої думки, а в розробці особливого стилю, заснованого на парадоксальному сполученні крайньої безстрасності, прагненні до чи ледве не математичної точності вираження з максимально напруженою образністю, у результаті чого строгі логічні побудови стають частиною метафоричної конструкції, що є ланкою логічного розгортання тексту
Оксюморони, з’єднання протилежностей взагалі характерні для зрілого Бродського. Ламаючи штампи й звичні сполучення, поет створює свою неповторну мову, що не сполучається із загальноприйнятими стилістичними нормами й на однакових правах включає діалектизми й канцеляризми, архаїзми й неологізми, навіть вульгаризми. Бродський багатослівний. Його вірша для російської поезії незвично довгі; якщо Блок уважав оптимальним обсягом вірша 12-16 рядків, то в Бродського звичайно вірша в 100-200 і більше рядків. Незвичайно довга й фраза – 20-30 і більше рядків, що тягнуться зі строфи встрофу.
Для нього важливий сам факт говоріння, що переборює порожнечу й німоту, важливо, навіть якщо немає ніякої надії на відповідь, навіть якщо невідомо, чи чує хто-небудь його слова. У ковчег пташеня не вернувшись, доказует те, що вся віра є не більш, ніж пошта в один кінець. Свою діяльність поет порівнює з будівництвом Вавилонської вежі – вежі слів, що ніколи не буде добудована. У творчості Бродського ми знаходимо парадоксальне з’єднання експериментаторства й традиційності. Цей шлях, як показала практика, не веде до тупика, а знаходить своїх нових прихильників. Рання смерть поета перервала його життєвий шлях, а не шлях його поезії до серць всі нових і нових шанувальників
(1 votes, average: 5.00 out of 5)