Поетичний мир Йосипа Бродського

Якщо що-небудь співати, то зміну вітру… И. Бродський Йосип Бродський п’ятим з російських письменників удостоївся Нобелівської премії, причому став одним з наймолодших лауреатів в області літератури. Цьому самобутньому поетові, що створив свій власний, максимально вільний від традицій і авторитетів поетичний мир, як і многим іншим талановитим письменникам, була уготована нелегка доля відкинутості, нерозуміння своєю Батьківщиною. Подвергавшийся цькуванню й засуджений на п’ятирічне посилання, поет в 1972 році був змушений емігрувати

в США, де став почесним професором ряду університетів

Попрощаємося. До зустрічей у могилі. Наближається наш час. Ну, що ж? Ми не перемогли. Ми вмремо на арені

Тим краще. Не облисіємо Від жінок, від перепою. Швидко минувши в ранній юності період наслідування іншим поетам, И. Бродський ніколи не був простим знаряддям римованої кон’юнктури, здатним міняти свій світогляд і поетичне бачення у зв’язку зі змінами моди й політичних вітрів

Він дуже рано почав створювати свій власний поетичний мир, що зовсім не вписується в прокрустово ложі соцреализма. Я пам’ятник спорудив собі інший! До ганебного сторіччя

– спиною. До любові своєї загубленої – особою

И груди – велосипедним колесом. А сідниці – до моря напівправд. Тематичний діапазон віршів Бродського початку 60-х років незвичайно різноманітний, і багато хто з них стали міським фольклором, перекладалися на музику, Алл С о ч. Р У виконувалися під гітару, тому що були легко сприймані на слух (“Ні країни, ні цвинтаря…”, “Пливе в тузі непоясненої…”). Але Бродський ніколи не зупинявся на досягнутому, він постійно прагнув до самовдосконалення, до руху вперед.

Повз арени, капищ, Повз храми й бари, Повз шикарні цвинтарі, Повз більші базари, Миру й горя мимо, Мимо Мекки й Рима, Синім сонцем палимы, Ідуть по землі Пілігрими. Увечны вони, горбаті. Голодні, напіводягнені

Очі їхній повні заходу. Серця їхній повні світанку. Займаючись талановитими перекладами, дуже чи багато-|тая, Бродський все-таки належав до покоління поетів, ‘штучно відірваних від російської поетичної традиції, і в той же час явившихся її продовжувачами. Бродський ніколи не говорив про головний прямо, він шукав нові можливості підходу до тексту й читача. Не називаючи пережиті емоції, поет допомагає нам розібратися в них самим ладом мовлення, піднесеністю лексики й мовних зворотів

Ми знову проживаємо в затоки, і пропливають Хмари над нами, і сучасний торохтить Везувій, і осідає пил по провулках, і стекла провулків деренчать. Коли-небудь і нас засипле попіл. Поетичний мир ранніх віршів поета, яким був властивий рух і боротьба, емоційність і раздумчивость, міняється до кінця 60-х років, тому що міняється картина миру у свідомості Бродського. Відчуття трагізму буття служить причиною появи у вірші поета мотивів самітності, темряви, тупика

И це нове світорозуміння зажадало від поета інших засобів його відображення. Так у творах Бродського з’являються довгі й складні синтаксичні конструкції, що виходять за межі рядків і строф, об’ємні тексти, за яких, за словами В. С. Баїв-Ско£ПРО, відчувається “подих поетичних легенів величезного обсягу”. Ламаючи штампи й звичні сполучення, Бродський створює свій неповторний, легко пізнаваний мову. …і при слові “прийдешнє” з російської мови вибігають миші й всією оравою відгризають від ласого шматка пам’яті, що твій Ъыр, дірявої. Цікаве розуміння Бродським призначення поета: “Те, що ми називаємо голосом Музи, насправді – диктат мови…

Письменник – знаряддя мови”. І саме здатність відчути подібні язикові плини, потреба говорити, навіть не чуючи відповідного відгуку, прагнення покласти свій ряд цеглинок у будівництво цієї Вавилонської вежі слів, що ніколи не буде добудована, дозволили поетові зберегти свою самостійність і самобутність, навіть будучи відірваним від величезних читацьких мас рідної країни. Ці слова мені диктували не Любов і не Муза, але потерявший швидкість звуку допитливий, безбарвний голос; я відповідав, лежачи особою до стіни. “Як ти жив у ці роки?

” – “як буква “г” в “ого”. Рання смерть поета не змогла перервати довгий шлях його добутків до серць тих співвітчизників, які, так само як і Бродський, не хотіли миритися з обмеженнями й несвободою й вірили в те, що “завжди залишається можливість вийти з будинку на вулицю”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Поетичний мир Йосипа Бродського

Categories: Нові твори

Links