Поетичний мир Б. Л. Пастернаку (рецензія)

Пастернак – присутність Бога в нашім житті. А. Вознесенськ Я думаю, що висловлення Андрія Вознесенська про Пастернак треба розуміти як присутність у нашім житті поетичного миру, поринаючи в який читач як би відчуває всю світобудову. У Пастернаку особливий поетичний лад, ритміка вірша, які дозволяють поетові одночасно в деталях відбивати крапельки дощу, шум ялинового бору й целую епоху, з революціями й війнами. Відомо, що особистістю поета цікавився И. Сталін

Звичайно, цікавився з певною метою. У цей відповідальний для поета момент за

нього заступився Ілля Эренбург. Він не побоявся сказати вождеві народів, що Пастернак – великої поет

Особисто мені в поезії Пастернаку подобається якась дитяча щирість і відкритість перед миром. Всі деталі життя й навколишнього світу поет бачить як би в перший раз. Подив і захват відчуваються в нього майже в кожному вірші. Всі його поетичні асоціації незвичайні й навіть фантастичні. Але, з іншого боку, поезія Пастернаку дихає дитячою тягою ктрадициям.

Відомо, що діти люблять усе, що пов’язане із традиціями їхньої сім’ї, із захватом очікують сімейних свят. В “Охоронній грамоті” Пастернак писав: “Усім

нам є традиція, усім обіцяла свою особу, по-різному свою обіцянку стримала. Всі ми стали людьми в тій мері, у який людей любили й мали випадок любити”. Любов до людей – це теж, я вважаю, іде від “дитячості” поета. Вона постійно наростає в нього творчості

Як приклад можна привести три строфи з вірша, що дало назву його збірнику віршів “На ранніх поїздах”: Крізь минулого перипетії И роки воєн і вбогості Я мовчачи дізнавався Росії Неповторні риси. Перемагаючи обожанье, Я спостерігав, боготворячи. Тут були баби, слобожани, Учні, слюсарі. У них не було слідів холопства, Які кладе нестаток, И новини й незручності Вони несли як добродії. Таке відношення до миру можна кинути в особу тим людям, які не люблять Росії й обвинувачують російський народ вхолопстве.

Мені подобається в поезії Пастернаку якась дуже людяна незручність, стриманість. Наприклад, він пише: Мені по душі перекірливий норов Артиста в силі: він отвык Від фраз і ховається від поглядів, И власних соромиться книг. Пастернаку належить і відомий поетичний рядок: “Бути знаменитим некрасиво”. Чому поет соромливий?

Чому “бути знаменитим некрасиво”? Я думаю, не тільки тому, що це чисто моральні моменти, але суть ще й у прагненні поета з’єднати своє особисте з величезним миром людей і їхніх традицій, сполучити наївність дитини з мудрістю літньої людини. Хоча у Творчості Пастернаку багато віршів про мистецтво, я полюбив його поезію – навіть у таких віршах – за відбиття життя

Наприклад, у його знаменитому вірші, де ліричний герой “вийшов на підмостки”, розмова начебто б ведеться про мистецтво, і в той же час: Але продуманий розпорядок дій, И невідворотна кінець шляху. Я один, все тоне у фарисействі, Життя прожити – не поле перейти. Кінцівка вражає глибоким розумінням життя й долі людини. Недарма цей вірш так любив читати зі сцени Володимир Висоцький, творчість якого – саме життя

Розуміння поетом трагедії життя породжує в душах читачів відчуття неблагополуччя миру, позбавляє їхнього байдужого відношення до навколишньої дійсності. Поетичний мир Бориса Пастернаку доріг нам ще й тим, що він допомагає нам залишатися добрими й чесними людьми всупереч всім хитруванням зла


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Поетичний мир Б. Л. Пастернаку (рецензія)

Categories: Нові твори

Links