“Романтизм – поетичний стиль і світосприйняття поета”

Романтизм – це літературний рух, який виник наприкінці 18-го століття на території Франції, Англії та Німеччини. Пізніше літературний рух став поширюватися і на інші країни, такі як Польща, Російська Імперія та Австрія. Як це часто буває з літературними явищами різного виду, романтизм став реакційним явищем, і з’явився тоді, коли всі творчі люди втомилися від стилю, який панував не тільки в їх житті, а й у літературі – від раціоналізму.

Особливість романтизму була в тому, що він ставив на перше місце почуття людини і філософський ідеалізм

буття людини. Серйозний розвиток отримала ідея про те, що людина у своїх діях повинна керуватися не розумом і якимось об’єктивними аргументами, а своїми почуттями, а значить, і суб’єктивними бажаннями. Саме у зв’язку з цією суб’єктивністю і можна з упевненістю заявляти, що цей поетичний стиль міг включати виключно один фактор, який приймався усіма авторами-романтиками в якості основного – їх особисте сприйняття світу. З цієї причини твори цих авторів в своїй переважній більшості мали в собі багато свободи, багато дозволеного. Кожен автор дивився на світ сміливо і по своєму унікальну, що
дозволяло йому робити власні висновки і з упевненістю про них заявляти.

Досить поширеною для авторів романтичного стилю була ідея про неможливість раціонального осмислення всього оточуючого їх світу. Це підтверджується в літературних роботах Шлегеля і Байрона. Деякі з письменників, як той же Шлегель, на підставі цієї неможливості повністю пізнати життя силами власного світосприйняття створювали нові ідеї та напрямки. Для творчості Шлегеля була характерна романтична іронія, за допомогою якої він не висміював світ і все те, що відбувається навколо нього, а скоріше підкреслював те, наскільки світ суперечливий і недосконалий. Після цього слідувала ідея про те, що такий світ зрозуміти і осмислити людині просто неможливо.

Досить важливе місце в деяких творах літератури романтичного стилю займала нація. Багато авторів, незважаючи на те, що нація і процеси в ній в цілому підлягають осмисленню, виставляли це явище на важливе місце. Вони намагалися показати націю так само, як іноді показують особистість, і описати її всіма допустимими способами.

Будь-яка свобода передбачає суб’єктивність. Літературний напрям романтизму і його представники відмовлялися від спроби осмислити світ з тих позицій, з яких це намагався зробити раціоналізм. Тому на місце об’єктивної реальності приходило суб’єктивне сприйняття світу письменником. Письменник був при цьому повністю вільний у своїх умовиводах, адже ідеї романтизму позбавляли його необхідності шукати в чомусь логіку і сенс.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Романтизм – поетичний стиль і світосприйняття поета”