Я погоджуюся з цим твердженням. Справді, від самої людини залежить, яким буде її життя. По-справжньому успішна, щаслива людина та, яка займається улюбленою справою і знає її настільки добре, що їй немає рівних у майстерності. Проте можливості будь-якої людини обмежені. І тільки Сильна людина, досягши своєї мети, поставить собі мету наступну, складнішу, і в такий спосіб підніматиметься до вершин успіху. Така людина ніколи не зациклюється на невдачах – від них ніхто не застрахований. На своїх помилках вчаться всі, хто хоче чогось досягти
в житті. На підтвердження цього згадаймо життя великих українців Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Стуса, яких, незважаючи на всі свої примхи, доля вела, а вони гідно Протистояли її випробуванням, не піддаючись навіть миттєвим слабкостям. Є і в художній літературі такі образи, які надихають, Дають поштовх жити. Згадаймо хоча б Наталку Верковичівну з повісті О. Кобилянської “Царівна”. Героїня стає на шлях боротьби з оточенням, буденщиною, а головне – із самою собою. І виходить переможницею, тому що вона справжня “царівна” своєї долі, свого життя. Проте знаходимо в літературі й інший приклад –
Чіпку з роману Панаса Мирного ” Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Герой, будучи слабким, не може протистояти злу, деградує як особистість. Отже, усім завжди подобалися люди сильні, вольові, спроможні добитися своєї мети й допомогти іншим, не втрачаючи при цьому свого морального обличчя, адже що не сталося б у житті, на таку людину завжди можна покластися, таку людину доля веде. Людину ж, яка шукає причину чи виправдання своїй бездіяльності, неспроможна загнуздати життя, доля волочить і крутить у вирі випробувань і суперечностей. (248 слів)
