Патріотизм і ностальгія за далекою батьківщиною як провідний настрій “Кримських сонетів”

Урок зарубіжної літератури 9 клас

УРОК № 47

Тема. Патріотизм і ностальгія за далекою батьківщиною як провідний настрій “Кримських сонетів”

Мета: формувати читацькі вміння учнів, уміння будувати аргументовані власні висловлювання; навчати вдумливого читання ліричних творів; учити працювати в групі; виховувати повагу до чужих почуттів.

Тип уроку: Поглиблене вивчення художніх творів.

Що залишилося в пам’яті після подорожі, міститься в сонетах.

Адам Міцкевич

Хто хоче зрозуміти поета, повинен побувати в поетовій

Й. Гете

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Цикл “Кримські сонети”, до якого входить 18 віршів, написаний Міцкевичем під враженням двомісячної подорожі Кримом. “Що залишилося в пам’яті після подорожі, міститься в сонетах”,- казав поет, захоплений романтичними кримськими пейзажами: дикими горами, вічнозеленою рослинністю та скелястим узбережжям Чорного моря. Спочатку Міцкевич хотів написати романтичну поему в “східному дусі”, але пізніше вирішив створити цикл сонетів, об’єднаних образом героя – мандрівника, який бачить новий і незвичний

Епіграфом до циклу Міцкевич узяв рядок з вірша Гете: “Хто хоче зрозуміти поета, повинен побувати в поетовій країні”. Цим він одразу дав зрозуміти, що задум циклу пов’язаний з його батьківщиною, а не з Кримом. Про патріотизм і ностальгію за далекою батьківщиною як провідний настрій “Кримських сонетів” ми сьогодні поговоримо. (Учні записують тему та епіграфи в зошити.)

II. Робота над темою уроку

1. Вступне слово вчителя

– Як уже було сказано, головним героєм “Кримських сонетів” є мандрівник. Буйна природа Криму – де фон його роздумів, спільниця його тривожних снів, джерело жаданої душевної рівноваги. Уже в прелюдії до циклу – в “Акерманських степах” – ліричний герой так напружує слух, що міг би почути голос з батьківщини. Цей образ вітчизни з ним скрізь: і коли він оповідає про плавання морем, і коли оплакує жертви ханського свавілля. Йому навіть здається, що рої ясних зорь, якими всіяний Чумацький Шлях,- то сльози польки – бранки, вияв її пекельної туги за рідним краєм.

1. Робота в 6 групах

Завдання

Виразно прочитати та дати стислу характеристику сонета зі збірки А. Міцкевича “Кримські сонети”.

Примітка. Учні, які знають і читають сонет напам’ять, отримують оцінку ще й за виразне читання напам’ять.

Група 1. Сонет № 1

АКЕРМАНСЬКІ СТЕПИ

Пливу на обшири сухого океану.

Як човен, мій візок в зеленій гущині

Минає острови у хвилях запашні,

Що ними бур’яни підносяться багряно.

Вже морок падає. Ні шляху, ні кургана…

Шукаю провідних зірок у вишині.

Он хмарка блиснула, он золоті вогні:

То світиться Дністро, то лампа Акермана.

Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі,

Що й сокіл би не взрів,- лиш чути, де курличе.

Чутно й метелика, що тріпається в млі,

І вужа, що повзе зіллями таємниче…

Я так напружив слух, що вчув би в цій землі

І голос із Литви. Вперед! Ніхто не кличе.

(Переклад М. Рильського) Коментар. Східний колорит, бездоганно описані пейзажі використані для відтінення переживань героя, який тужить за рідним краєм.

Група 2. Сонет № 4

БУРЯ

Вітрила зірвано, ревіння, шум завії,

Тривожні голоси і помп зловісний рик,

Із рук матросових останок линви зник,

Згасає сонця диск – і гаснуть з ним надії.

В тріумфі бурянім, серед шумливих стін,

Що вгору зносяться в безумній круговерті,

Ступив на корабель жорстокий геній смерті,

Як воїн, що іде на приступ між руїн.

Півмертві там лежать; той руки он ламає,

А той товаришам прощання посилає,

Той ревно молиться, щоб гибелі втекти.

Один лиш із гурта – самотній чужаниця –

Гадає: щастя той у світі міг найти,

Хто друзів має ще, хто може ще молиться.

(Переклад М. Рильського)

Коментар. Душевний стан ліричного героя передається через порівняння із безжальною бурею, яка здатна зламати та знищити. Однак, вона не лякає героя – оптимізму йому надає відчуття, що поряд є друзі та віра.

Групи 3. Сонет № 6

БАХЧИСАРАЙ

Великі та німі Гіреїв двір і сад!

По ганках, що мели покірних баш тюрбани,

Через потуги трон і любощів дивани

Літає сарана, повзе холодний гад.

Повився темний плющ і дикий виноград

По вікнах, по стіні подобою альтани.

Руїна – пише тут на мурах гість незнаний,

Як Валтасарові, на віковічний згад.

А в залі ще стоїть окраса мармурова:

Гарему то фонтан. Сльоза його перлова

Спадає по сльозі і промовля щомить:

“О де ви, де тепер, любов, могуття й славо,

Що мали у віках сіяти величаво?

Ганьба! Немає вас, а джерело дзвенить”.

(Переклад М. Рильського)

Коментар. Мандрівник, розглядаючи руїни ханської столиці, доходить висновку про плинність усього, що свого часу було уособленням влади та могутності. У сонеті присутній мотив минущості будь-якої деспотії, у тому числі й царської, яка зробила поета вигнанцем.

Група 4. Сонет № 8

ГРОБНИЦЯ ПОТОЦЬКОЇ

Зів’яла ти в краю, заквітчанім весною,

Трояндо молода, бо линули в імлі

Від тебе юні дні, злотисті мотилі,

І спогадів чергу лишали за собою.

Чому так світяться громадою ясною

Зірки, до польської обернені землі?

Чи то не погляд твій, в печалі, у жалі,

Сліди повипікав огненною сльозою?

1. О полько! Як і ти, я вмру на чужині.

1. Хай приязна рука мене хоч поховає!

1. Тут мандрівці ведуть розмови негучні,

1. І вчую я слова, що чув у ріднім краї,

1. Поет, складаючи тобі на честь пісні,

1. Побачить гроб і мій – для мене заспіває.

(Переклад М. Рильського)

Коментар. В основі сюжету – поширена в той час у Криму легенда про гробницю, збудовану ханом Керим-Гіреєм для своєї наложниці. За однією з версій легенди, вона була полькою із княжої родини Потоцьких. Поет використав легенду для порівняння долі мандрівника – вигнанця, відірваного від батьківщини, з долею прекрасної польки, яка так і померла на чужині.

Група 5. Сонет № 14

ПІЛІГРИМ

Країна розкоші прослалась підо мною,

Вгорі – блакить ясна, тут – лиця чарівні.

Чому ж у дальній край так хочеться мені,

Чом ще за дальшою я плачу давниною?1. О Литво! Шум лісів, породжених тобою,

1. Миліший, ніж Байдар всі солов’ї гучні,

1. І більше я радів твоїй трясовині,

Як цим шовковицям з їх ніжною красою!

На лоні красоти, серед казкових див,

Чом лину серцем я до молодого ранку,

До тої, що колись так ніжно полюбив?

В краю, заказанім для мене, ти, коханко,

Як ходиш по моїх недавніх ще слідах,

Чи згадуєш мене хоч іноді в думках?

(Переклад М. Рильського)

Коментар. У сонеті яскраво виражена туга за рідним краєм – герой – мандрівник прямо заявляє, що “трясовина” Литви миліша для нього за “казкові дива” чужого краю.

Група 6. Сонет №18

АЮ-ДАГ

Люблю дивитись я із Аюдагу скелі,

Як спінені вали біжать йому до ніг

Рядами чорними – чи, ніби срібний сніг,

На сонці виграють, мов райдуги веселі.

Штурмують мілину вони у буйнім хмелі,

Немов морських потвор іде страшний набіг;

Здобудуть – і назад одходить військо їх,

Корали й перли нам лишивши на тарелі.

Твоя подоба це, поете молодий!

Так грізних пристрастей бушує буревій;

Та ліру ти підняв – і в серці супокій.

Навала відійшла по довгій обороні,

Безсмертні лиш пісні зронивши в час погоні.

За них віки тобі вінком прикрасять скроні.

(Переклад М. Рильського)

Коментар. Автор привів героя до бурхливого моря, яке невпинно накочує свої хвилі на берег, і порівняв морську стихію з молодим поетом – пристрасним та натхненним. Завдяки паралелізму підкреслюється єдність природи і людини.

3. Теорія літератури

Учні роблять запис у словники.

Цикл – група творів, об’єднаних автором за жанровим, ідейно-тематичним принципом або спільністю персонажів. Кожен твір, що входить до складу циклу, може існувати окремо, проте внаслідок такого вилучення втрачається цілісний художній зміст циклу.

Циклізація творів властива всім літературним родам: епосу, драмі і ліриці. Епічні та драматичні твори об’єднуються в цикли на основі єдиної історичної епохи, подібності теми і жанру, спільності сюжету і персонажів. Ліричні твори групує в цикл єдині думка та настрій.

До складу сонетного циклу входять твори, об’єднані спільним жанром (сонет), спільною думкою, настроєм та, як правило, образом ліричного героя.

Рефлексія

2. Підсумкове опитування

– Що стало поштовхом до написання циклу “Кримські сонети” і чому цей цикл отримав саме таку назву?

– Чому в сонеті “Бахчисарай” у центрі уваги поета опиняється саме фонтан гарему? З якою метою автор використовує метафору “сльози”?

– Яка головна ідея сонета “Гробниця Потоцької”? Які почуття відобразилися в цьому творі?

– Пригадайте особливості будови сонета. Доведіть, що А. Міцкевич використовував форму сонета. Визначте тип римування та вид сонета.

2. Читання учнями віршів напам’ять (за наявності часу до завершення уроку)

3. Заповнення останньої колонки таблиці ЗХВ, розпочатої на уроці № 45

3. Домашнє завдання

Повторити творчість Байрона та Міцкевича, підготуватись до тематичної атестації № 5.