Патріотична тема в добутках вітчизняної літератури
Патріотизм російського народу виспівувався за всіх часів. Величезна любов до своєї країни втілювалася в добутках вітчизняних письменників в образах сміливих і сильних героїв, а також у прекрасних описах рідної природи й просто яскравих росіян характерів
Роман-епопея ” Війна й мир” воістину вважається зразком мужності й героїзму російських людей. Лев Миколайович Толстой заперечував можливість активного впливу особистості на історію, оскільки передбачити або змінити напрямок історичних подій не можна. Результат війни 1812 року
Автор створює безліч образів мужиків, солдат, судження яких у сукупності становлять народне світовідчування. Всі герої роману перевіряються із цієї сторони: чи одушевлені вони всенародним почуттям, чи готові на подвиг, на високу жертву й самовідданість. У любові до Батьківщини, патріотичному почутті рівний князь Андрій Болконский і солдат його полку. Але князь Андрій не тільки одушевлений загальним почуттям, а й уміє сказати
Численні учасники бою охоплені єдиним почуттям патріотизму. “Солдати в моєму батальйоні, чи повірите, не стали горілку пити: не такий день, говорять”, – от усе, що чує князь Андрій про солдатів від батальйонного командира Тимохіна. Пьер Безухов цілком розуміє зміст “неясних” і теж занадто коротких слів солдатів: “Всім народом налягти хочуть, одне слово – Москва. Один кінець зробити хочуть”. Солдати виражають упевненість у перемозі, готовність умерти за Батьківщину
На думку Толстого, у війні 1812 року величезну роль зіграла особистість Кутузова. Кутузов “не робив ніяких розпоряджень, а тільки погоджувався або не погоджувався на те, що пропонували йому”. Кутузов знав, що “вирішують доля сраженья не розпорядження головнокомандуючого, не місце, на якому коштують війська, не кількість гармат і вбитих людей, а та невловима сила, називана духом війська, і він стежив за цією силою й керував нею, наскільки це було в його владі”.
Злиття з народом, єднання із простими людьми робить Кутузова для письменника ідеалом історичного діяча й ідеалом людини. Він завжди скромний і простий. Виграшна поза, акторство йому далекі. Кутузов у романі – виразник народної мудрості
Ганна Ахматова назавжди зв’язала свою долю з долею рідної землі, і, коли після революції прийшла настав час вибирати, вона не коливалася: залишилася з рідною країною, з народом, оголосивши про цьому рішуче, голосно у вірші “Мені голос був. Він кликав утешно…”. Але ставати співаком перемігшого класу Ахматова не збиралася. Вона не відмовляла революції у величі цілей, але була переконана, що їхньому твердженню не могло сприяти наругу людяності, жорстокість
Батьківщина ніколи не була для Ахматової поняттям відверненим. Якщо в ранній творчості всією батьківщиною для поетеси був Петербург, то з роками, при звертанні до Теми батьківщини, її міркування стають усе більше значними. Наприклад, у вірші “Рідна земля” любов до батьківщини перевіряється всім життям, але й смерть, переконана Ахматова, не може обірвати нитка зв’язку людини з рідною землею:
У заповітних ладанках не носимо на груди,
Про неї вірші ридма не складаємо,
Наш гіркий сон вона не роз’ятрює,
Не здається обітованим краєм
Але лягаємо в неї й стаємо нею,
Тому й кличемо так вільно – своею.
Для С. А. Єсеніна рідний край, батьківщина – це середня Росія, сіло Константиново Рязанської губернії, це Русь сільська, із селянським побутом і древніми традиціями, з її казками й піснями, з діалектними словами, що передають своєрідність говору, з барвистим миром природи. Але чим далі йде Єсенін від своєї малої батьківщини, тим більше міняється його поезія, Мова, фарби
Історичні події, що змінили Росію, з усією повнотою відбилися в есенинской поезії. Образ “голубой Русі” переміняється в нього Руссю радянської. Поезія Єсеніна відрізняється незвичайною цілісністю, тому що все в ній – про Росію: “Моя лірика жива однією великою любов’ю до батьківщини. Почуття батьківщини – основне в моїй творчості”.
Образ Росії в лірику Єсеніна міняється, як саме життя в країні, як її вигляд. Але залишаються непорушними ті цінності, з яких і складалося для Єсеніна поняття Росії: Село, російське Природа, люди, що живуть навколо, щастя “дихати й жити”. Темі любові до Росії присвячені такі вірші, як “Гой, ти, Русь, моя рідна”, “Край ти мій занедбаний”, “Спить ковилу. Рівнина дорога”, “Русь”, “Русь радянська”, “Русь уходящая”, “Лист до жінки”, і багато інші
Тема батьківщини у всієї часи була провідної в російській літературі. До неї зверталися багато поетів і письменники, кожний розробляв цю тему по-своєму, але незмінним завжди залишалося одне – глибока любов Кроссии.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)