Мотив дороги в добутках вітчизняної класики 19 століття

Мотив дороги звучить у двох значительнейших добутках 19 століття. Це – “Мертві душі” Н. В. Гоголя й “Кому на Русі жити добре” Н. А. Некрасова. В “Кому на Русі жити добре” Некрасов показує життя всієї Русі через подорож семи вольнообязанних мужиків по декількох селах. Сюжет поеми – фольклорний. Головні герої поеми – селяни, тому що вони в ту епоху були самим численним класом у Росії. Кілька сіл, по яких проходять мужики, символізують собою всю селянську Росію

Образ дороги в цьому добутку не виходить на перший план. Це лише

сполучна нитка між окремими пунктами подорожі. Некрасов жваво співчуває всьому, що відбувається з мандрівниками, іде поруч із ними, “уживається” в образ кожного свого героя (будь те Матрена Тимофіївна, Єрмил Гирин, Савелій, богатир святорусский, Яким Нагой, холоп Яків, Гриша Добросклонов), живе його життям, співпереживає йому

Образ дороги тут – традиційний символ життєвого шляху. Це яскраво видно на прикладі образа Гриши Добросклонова. Перед Гришей коштує питання, який життєвий шлях вибрати: “Одна простора дорога – уторована, страстей раба, по ній величезна, до спокуси жадібна йде юрба”, “Інша

– тісна, дорога чесна, по ній ідуть лише душі сильні, велелюбні, на бій, на працю”. Підсумок – “зманила Гришу вузька, звивиста тропочка”. Він вибрав шлях народного заступника, на якому “йому доля пророкувала шлях славний, ім’я голосне народного заступника, сухоту да Сибір”.

В “Мертвих душах” Н. В. Гоголь ставив перед собою завдання показати всю Русь. Але показує він лише невеликий її шматочок – повітове місто і його околиці. Основний діючий стан – дрібнопомісне дворянство. Тут також сполучною ниткою між етапами оповідання є дорога. Так, поема “Мертві душі” починається з опису дорожньої брички; основна дія головного героя – подорож. Адже тільки через подорожуючого героя, через його мандрівки можна було виконати поставлене глобальне завдання: “осягнути всю Русь”. Тема дорогі, подорожі головного героя має в поемі кілька функцій. Звичайно ж, це прийом чисто композиційного, єднального глави воєдино. Також опису дороги, що веде в те або інший маєток, предворяет опис самих поміщиків, набудовує читача на певний лад

У сьомому розділі поеми автор знову звертається до образа дороги, і тут цей образ відкриває ліричний відступ поеми: “Щасливий подорожанин, що після довгої, нудної дороги з її холодами, сльотою, брудом, невиспавшимися станційними доглядачами, бряжчаннями дзвіночків, починками, лайками, ямщиками, ковалями й усяким родом дорожніми негідниками бачить нарешті знайомий дах з вогниками, що несуться назустріч…”

Далі Гоголь порівнює два шляхи, вибраних письменниками. Один вибирає шлях уторований, на якому його чекає слава, почесті, рукоплескания. “Великим всесвітнім поетом іменують його, що ширяє високо над всіма геніями миру…” Але “немає пощади в долі” для тих письменників, які вибрали зовсім інший шлях: вони дерзнули викликати назовні всі, “що щохвилини перед очами й що не зрять байдужі очі, – всю страшну, приголомшливу твань дріб’язків, що обплутали наше життя, всю глибину холодних, роздроблених, повсякденних характерів, якими кишить наша земна, часом гірка й нудна дорога…” У цьому ліричному відступі тема дороги виростає до глибокого філософського узагальнення: вибору поприща, шляхи, покликання

Дорога – це композиційний стрижень добутку. Бричка Чичикова – символ одноманітного крутіння душі, що збилася із прямого шляху, російської людини. А проселочние дороги, по яких ця бричка колесить, – не тільки реалістична картина російського бездоріжжя, але й символ кривого шляху національного розвитку. “Птах-трійка” і її стрімкого років протипоставлена бричці Чичикова і її одноманітному крутінню по бездоріжжю від одного поміщика до іншого. “Птах-трійка” – символ національної стихії російського життя, символ великого шляху Росії у світовому масштабі

Але ця дорога – уже не життя однієї людини, а доля всього російської держави. Сама Русь втілена в образі птаха-трійки, що летить у майбутнє: “Эх, трійка! птах трійка, хто тебе видумав? знати, у жвавого народу ти могла тільки народитися, у тій землі, що не любить жартувати, а ровнем-гладнем разметнулась на полсвета…Чи не так і ти, Русь, що жвава необгонимая трійка несешся?.. і мчиться вся натхненна Богом!.. Русь, куди ж несешся ти? дай відповідь. Не дає відповіді… летить мимо все, що не є на землі… і дають їй дорогу інші народи й держави”.

У своїх поемах Н. В. Гоголь і Н. А. Некрасов вирішили оглядово показати життя всієї Русі. В “Мертвих душах” тема дорогі – основна філософська тема, а все інше оповідання – лише ілюстрація до тези “дорога є життя”. Як і в “Мертвих душах”, у поемі Некрасова тема дороги є сполучною. В обох добутках образ дороги виконує роль символу життєвого шляху. “Пісні про дві дороги” в “Кому на Русі жити добре”, безперечно, перегукується по тематиці з ліричним відступом з поеми Гоголя про вибір шляху письменником

Некрасов, так само як і Гоголь, захоплюється людьми, що обрали другий, більше важкий шлях. Однак Некрасов, піднімаючи гострі, насущні проблеми у своєму добутку, не надає темі дороги великого значення (в основному оповіданні вона є всього лише композиційним прийомом), Гоголь же, навпроти, піднімається над життєвою суєтою й показує життя широко, оглядово, не вдаючись у конкретику, саме як шлях, як дорогу. В обох поемах тема дороги є сполучної, стрижневий, але для Некрасова важливі долі людей, зв’язаних дорогою, а для Гоголя важлива дорога, що зв’язує все в житті. В “Кому на Русі жити добре” тема дороги є художнім прийомом, в “Мертвих душах” – головною темою, суттю добутку


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мотив дороги в добутках вітчизняної класики 19 століття

Categories: Твори з української літератури

Links