Повз нас їде людей на строкатому олені, запряженому у туркучанку. Їде-Їде й бачить: сидить інша людина на сопці, голова у нього відкрита, не мерзне. Наша людина під'їхала до нього, а той запитує:

- Ти куди їдеш?

- Я їду за наказом пануючи. Є, говорять, вибаглива солнцева

Давним-давно жили чотири школярі. Кожний з них уважав себе митецьким віршотворцем. Одного разу прийшли вони до храму Будди, побачили там дзвін і здумали про нього вірші скласти. Перший почав так: У храмі сем дзвін є... Другий продовжив, вдохновясь:

Удариш - співає "дин-дон!"Третій,

Жив за старих часів один селянин, такий бідний, що у господарстві у нього не було ні шматочка заліза. Валити ліс і обробляти землю йому доводилося кам'яними й дерев'яними знаряддями.

З ранку до ночі трудився він у поті чола, але так і не міг вибитися з убогості.

Та був цей селянин до того брудний і обірваний, що дівчини при зустрічі з ним відверталися,

Жив-Був на світі солдатів. Служив він королеві вірою й правдою багато років, а як вийшов йому строк, відпустили його на всі чотири сторони. Коштує солдатів на роздоріжжі й не знає, куди йому податися. У рідний-те селу у нього вуж никог не залишилося. Служба у короля довга, а за цей час уся рід ня солдата перемерла. Та й від селянської роботи він давно отвик. "Е, була не була,

Дика качка вивела на високій пальмі пташенят. Прийшла лиса із заступом, який вона зліпила із глини, зупинилася під пальмою й голосно привіталася з качкою. Коли та відповіла на вітання, лиса сказала:

- Слухай, качка, якщо ти не скинеш мені одного із твоїх пташенят, я повалю заступом

Одного разу лисиця сказала гієні:

- Підемо із мною, я покаджу тобі місце, де можна ситне поїсти. Обрадувалася гієна й пішла з нею. Лисиця привела гієну до загону, де було багато худоби, але загін був замкнений, уночі його завжди замикали. Лисиця й гієна

Жив-Був цар, у нього був один син. Коли царевич був малий, то мамки й няньки його прибаюкивали:

- Баю-Баю, Іван-царевич! Виростеш великий, знайдеш собі наречену: за тридев'ять земель, у тридесятій державі сидить у вежі Василиса Кирбитьевна — з кісточки у кісточку мозочок переливається.

Минуло царевичеві п'ятнадцять років, став у батька проситися

Одного разу ввечері прогулювався сеттияр по головній вулиці міста перед палацом правителя. У цей час цариця визирнула з вікна, а сеттияру здалося, начебто вона глянула на нього з посмішкою, і він теж у відповідь посміхнувся та ще й підморгнув.

Обурена рани у той же вечір розповіла чоловікові про нанесений їй образі.

- Про мій володар, якщо ти накажеш усім сеттиярам завтра ж зібратися

Ось не у якому царстві, не у якому державі був-Жив цар. У царя було три сини. Старший - Васабо, середній- Федір, а вуж менший, як завжди розповідається, був Іван. Без Івана казка рідко живе. Ось коли ці сини вже стали на віці, так зараз цар збирає всіх трьох і повідомляє таку річ:

- Ось, синки мої улюблені, ви зараз знаєте що? Я зараз поки ще не старий, мені полювання б вас женити

У одного селянина було теля. Дуже любив він своє теляти й щоранку виводив його на луг, де росла соковита зелена травичка.

Але ось настала осінь, траву скосили, і теля почало худнути не щодня, а щогодини. Звик він до зеленої трави, а жовта солома була йому зовсім не за смаком.

Засумував селянин, не знає, що робити. Довідався про це один