Жили минулого у тундрі два товариші, два побратими - сонце й ворон. Були вони сабоні й відважні. Та ніхто не міг сказати, хто з них краще. По всій тундрі йшла слава про них молодецтві.

Багато раз чуло сонце від вітру, що у Півночі є – красуня дочка, що багато сабоних, відважних людей відправлялося до Півночі глянути на красуню, але ніхто ще не повернувся назад

Жив-Був хан. За старих часів це було. У хана був сановник — великий лама, що завідував усім. Став народ говорити:

- Коли б не це лами, невміч було б нашому ханові, тільки завдяки ламі й тримається.

Хан подумав:

- Усі мої піддані говорять про мене на всякі лади; постій, уб'ю-но я цього ламу й зможу тоді сам (правити).

Та наказав

Збирав якось один бідний старий у лісі шишки. Набрав повний мішок, зав'язав, на плече звалив і додому пішов. По дорозі зустрівся йому вовк.

- Добра людина, - жалібно сказав вовк, - за мною женуться мисливці. Спрягти мене скоріше у мішок, я тебе за свій порятунок віддячу. Усе, що попросиш, дам, тільки врятуй. Скоріше, скоріше!..

Пошкодував старий вовка, висипав шишки, сховав

Розповідає молодий гід, який супроводжував групу туристів, що побажали неодмінно відвідати знаменитий будинок у Ноксвиллской долині.

"Помніть історію про Ноксвиллський обвал? Немає? Ну як же, невже ви ніколи не чули, як ледве не загинув один-єдиний будинок у всієї Ноксвиллской долині? А не загинув тільки лише тому, що коли зсув був уже у самого будинку, він розділився

Жили на світі король із королевою, і народилася у них дочка. Радів король, раділа королева, але недовго тривало їхнє щастя. З'явилася у палац стара відьма й перетворила маленьку принцесу у кобру, наклала на неї закляття: лише тоді повернеться до неї людський вигляд, коли доторкнеться вона до тельця новонародженої дитини. Вислизнула золотава змійка з колибельки

- Ми, - сказав Тиндале, - з тобою побратими, давай наймемося до одному хазяїнові й будемо завжди разом!

- Давай, - відповів Пекале.

Та найнялися вони до попа. Справа була влітку, і піп послав Тиндале на гумно, а Пекале велів корову

Жили двоє старих, усе життя працювали, не розгинаючи спини. Старість підходить, старий і говорить: «Баба, треба буде нам, який гріш залишиться, прикладати на чорний день. Прийде чорний день, чо будемо робити?»

Добре. Притягла баба корчажку (тоді усе у кор чагах деиьгу-те

Кажана із Чайкою раптом Спало купцями стати сам-друг. Ведуть летюхи розмову Та містять договір.

Але ось лихо: немає ні гроша, - Адже це сором для торгаша, - Біжать до Шипу вони, поспішаючи.

Та, вексель давши, Та підрахувавши Відсотки із суми, що він дав, Беруть неабиякий

Біля чуму, на синьому снігу, три собаки сиділи: пастушача Оронка, мисливська Лайка, їздова Нартка. Собаки сперечалися. Оронка похвалялася:

- Я людині перша помічниця, мені жирний шматок він кине. Я йому стережу найдорожче – оленів!

- Дурна ти, Оронка., я кращий собака, – відповідає Нартка, – мені людей жирна шматок кине. Я воджу його доброо,

Була у короля й королеви одна-єдина дочка, але ось королева вмерла, і король знову одружився. Усі б добре, так у нової королеви теж народилася дочка. Не злюбила тоді королева пасербицю. Усе що-небудь їй недобре зробить. Та чим більше рідна дочка підростає, тем нерідний гірше. Тримають її як на побігеньках - те стирати пошлють, то велять за водою на струмок сходити, то ще чого придумають.