У одному селі жили два брати. Один багатий, інший бідний. У бідного брата хлопців шпарко багато, а у багатого як є — але він багатий! Бідний брат бився, бився, ну зовсім з голоду пропадає. Одного разу й говорить своїй дружині: «Ти, дружина, залишайся, одна томися, а я свої очі сховаю!» Утік, щоб горя

Стали тугодумовци човен шити. Літо наближається, рибу ловити треба. Майструють на сараї. Ось і готовий човен. Давай випробовувати, скільки людей вона витримає. Сіли десять людей - витримує, двадцять - витримала. Дев'яносто - теж витримала. Дев'яносто дев'ять людей забралося у човен - усіх витримала! Прийшов ще один

Один хазяїн гуляв серед полів зі своїм рабом-негром. Переходили вони по мості річку, хазяїн оступився й упав у воду. Плавати він не вмів і став благати негра:

- Урятуй мене, негр! Я відпущу тебе на волю!

Почув раб така обіцянку й витягся хазяїна на берег. Але той не стримав

Позаздрив один пан ковалеві: « Живеш-Живеш, ще колись урожай буде й грошей дочекаєшся, а коваль молотком постукав — і із грішми. Дай кузню заведу!»

Завів пан кузню; велів лакеєві хутра роздмухувати. Коштує чекає замовників. Їде повз мужик, шини замовити прагне на всі чотири колеса

Жили чоловік і дружина. Якось сказала вона своєму чоловікові: "Іди посварися зі своїми батьками, а я посварюся зі своїми. Увечері приготую жирний плов, і не треба буде пригощати ні твоїх, ні моїх батьків - ми з'їмо його самі". " Як же влаштувати сварку?" - запитав він. "Піди

Жив-Був пан, він був багатий; у його вотчині жив мужик бідний-разбедний; у того мужика вмерла дружина, залишилося троє дітей.

Ось пан думат: чому допомогти мужикові? Ось він призиває мужика й говорить: «Скажи мені — чого на світі не можна? Чого не можна зробити й чого на світі не биват? Ось тобі

Дідусь Лев покликав усіх тварин і сказав:

- Нам необхідно мати поблизу озеро із чистою водою. Те озеро, куди ми ходимо пити, дуже далеко. Давайте усе разом викопаємо більшу яму, а дощі наповнять її водою.

Та всі звірі погодилися. Кожний прийшов зі своєю

Тепер носить заєць на голові шапочку з темного хутра. А раніше була у нього біла шапочка. Зшив її зайцеві його батько, старий заєць. Так тільки недовго довелося зайцеві у ній хизуватися. Побачив його шакал і відняв шапочку. Заплакав заєць, став просити повернути йому подарунок батька. Так хіба шакала вмовиш! Так і залишився заєць без шапочки. Затаїв він образу й розв'язав помститися шакалові.

Жили дві сестри, жили вони у невеликому стійбищі. Їхній чум коштує осторонь від стоянки. Вони завжди разом - разом сплять, разом дрова рубають. чи Довго жили, чи мало. Старша сестра сказала Айсе:

- Я зараз піду у ліс. Ягода, напевно, уже поспіла. Ти лягай спати,

Ковдрою укрийся наглухо. Будь-чий шерех

Якось раз у неділю піп сказав з амвона: - Коль є у тебе дві сорочки - віддай близькому кращу, собі ж залиши гіршу. - Та ще багато подібних наставлянь давав. Попадя була у обідні, чула його проповідь. Повернулася додому й чоловікову сорочку віддала жебракові. Пройшов тиждень. Піп усе чекає - коли ж попадя сорочку йому чисту дасть переодягтися. А сорочки досі немає й немає! На третій