За старих часів стояла у підніжжя високих гір на березі безкрайнього моря сільце. Жив там старий із сьома синами. Ставними так міцними вродилися сини й росту високого. Старшого кликали Чжуан-Ши — Незвичайна Сила, другого Гуа-Фен — Задми Вітер, третього Тих-Хань — Залізний Здоровань,

Скільки років пройшло з тих пір? Ніхто не знає. Одне тільки можна сказати із упевненістю, що описувані події відбулися у дуже давні часи, ще задовго до того, як на цю землю прийшли португальці.

Та незважаючи на те що безліч минулих років заслонили собою головна діюча

Жив якийсь князь. Було йому вже за п'ятдесят, але він жодного разу ще не виходив зі свого палацу. Цілі дні проводив він зі своїми дружинами, пилок, їв і розважався.

Але нарешті це йому набридло, і він задумав подивитися, що робиться на білому світлі. У той же день,

Одного янкі доля занесла якось у Новий Лондон. Він приїхав туди дощовим осіннім вечором і розв'язав зайти погрітися у таверну. Однак біля вогнища, що затишно палало, не виявилося жодного вільного містечка. Властиво, так тому й покладається бути у холодний осінній вечір. Саме собою, нікому у голову не прийшло поступитися йому місце або хоча б підсунутися.

Жив колись у одному гірському аулі мулла. Одного разу здох у нього улюблений осел. Хитрий мулла закопав осла біля своєї саклі. Могилу він забрав, як звичайно забирають могили на цвинтарях, і тільки один муталим - учень мулли - випадково бачив його витівку.

Ось у п'ятницю зібрався у мечеті народ на молитву, а мулла й повідомляє:

- Слухайте,

Пішов мужик на опушку сіно косити. А на узліссі жив вовк; він підстеріг мужика й задумав

Коси у мужика у руках. Розв'язав вовк налякати мужика, забіг подалі у ліс і завив. Чує мужик виття, так тільки посміхається.

Повернувся вовк і підглядає за мужиком. А мужик зупинився й говорить:

- Мабуть-но

За старих часів під верандою будинку Идзумия у місті Комацу жив один борсук.

Хазяїн цього будинку дуже любив хокку. У ясні осінні ночі він, бувало, розсуне рами седзи у кімнаті для занять. А кімната ця дивилася прямо у сад. Читає хазяїн голосним

Дуже давно це було. У одному аулі жив сліпий хан. Був він злий, жорстокий і жадібний. Жителі аулу не любили його. А діти - у нього було три сини - боялися батька. Одного разу хан покликав своїх синів і сказав:

- Знайдіть таке місце, де не ступала моя нога, і привезіть звідти жменю землі.

Занадився у село біс. Стали усе боятися ходити. Та отут говорить одна дівка: «Не боюся я біса! Я його віднаджу від нашого села. Навіть у лазню піду й, що ви прагнете, вам наварю». Мужики й відповідають: «Напечи млинців».

Пішла дівка у лазню й розвела тісто на млинці. Отут і біс приходить: «Здраствуй,

Жив колись король, і було у нього три радники. Вони вважали себе самими мудрими людьми на світі. Але король не дуже-те вірив мудрості своїх радників і розв'язав їх випробувати.

Одного разу король поїхав на полювання й побрав радників із собою. По дорозі зустрівся їм старий селянин,