Жили старий з бабою. Була у них курочка-пеструха. Знесла курочка рябе яєчко. Поклала баба яєчко у сільничку. Мишка бігла, сільничку перекинула, яєчко й розбилося. Горює старий, плаче баба.

Запитує її двері:

- Чого ти, баба, плачеш?

- Так як же мені не плакати? - відповідає баба. - Жили ми зі старим, була

Одного разу люди зібралися, щоб викликати дощ. Мулла призвав їх зробити приношення на користь бідних. Почува це дружина мулли, спекла багато хлібів, приготувала рясне частування й усе роздала біднякам. Коли мулла повернувся додому, вона запропонувала йому залишки.

Мулла запитав дружину:

- Від кого

Ішла лисиця й знайшла курдюк — великої-превеликої. Прагла вона схопити його, але подумала: «А раптом він отруєний або капкан поблизу?» — і розв'язала почекати небагато. Адже відомо, що швидкі річки до моря не доходять.

Незабаром підійшов вовк.

- Що ти тут робиш, лисиця? - запитав він.

- Так ось, опікую курдюк.

- Так давай

Приблизно у той же час і у тих же місцях прославилася своєю швидкістю ще один собака по кличці Бом-Кли-Вір. Деякі запевняють, що вона була не собакою, а лисицею. Але ні, вона була собакою - собакою, який полює на лисиць, їх тепер фокстер'єрами називають.

Скакає Ілля Муромець у всю кінську спритність. Бурушка-косматушка з гори на гору перескакує, ріки-озера перестрибує, пагорби перелітає. Доскакали вони до Брянських лісів, далі Бурушке скакати не можна: разлеглись болота хиткі, кінь по черево у воді тоне. Зіскочив Ілля з коня. Він лівою рукою Бурушку підтримує, а правою рукою дуби з коренем

Жив-Була одна бідна людина, такий бідний, що бідніше його нікого не було. Зате він умів робити те, чого не вміли робити інші. Він умів чаклувати. Тільки своїм чаклунством він не міг принести самому собі благо, тому що інакше втратився б цього дарунка.

Ось так жив він один,

Жила якось ледача людина, такий ледачий, що навіть покрився цвіллю. Чекав, щоб вишні самі йому лізли у рота, а потім щоб хто-небудь їх розжував. А коли нападає на людину лінь, бідність йому на шию сідає. Коли він дійшов, що називається, до ручки, що надумав ледар? Піду-но, розв'язав він, до Доброї Чарівниці, нехай дасть мені іншу частку; що-би

У деякому царстві, у деякій державі жив-був цар; знудило йому ходити неодруженому й задумав одружитися; довго придивлявся, довго придивлявся, і ніяк не міг знайти собі нареченої по серцю. У деякий час поїхав він на полювання й побачив на поле: пасе худобин селянська дочка — така красуня, що ні у казці сказати, ні пером написати, а інший такий у всьому світлі

Це було давно, коли на світі ще не було людей. Боги тоді часто гостювали на землі. Ось поселився один бог на рівнині й став саджати дерева. Це була важка робота, і він велів спуститися на землю своїй дружині й сімом синам. Дружина його відразу прийнялася за справу - вона добре готовила

Жили колись дуже давно бабуся й онученяти. Бабуся так зостарилася, що працювати вже не могла. А онученяти була дуже ледача. Бабуся з кожним роком усе старіла й слабшала. Ось дожила вона до весни й думає: « Пити - Є треба, люди геть сіють, і нам треба що-небудь посіяти».