Якось раз настоятель одного маленького гірського храму відлучився по своїх справах, а храм залишив на піклування служки. Раптом заюшив заливний дощ.

Прибігає вимоклий до нитки парафіянин і просить:

- Дайте мені, будь ласка, на час парасоль! А то застав мене

Кожний і всякий у краї скотарів скаже вам, хто такий Пекос Білл. Він був самий дикий на Діком Заході. Та не хто-небудь, а саме він винайшов ласо.

Він виріс серед койотів і знати не знав, поки йому не стукнуло десять років, що він не степовий вовк, а людей.

А трапилося

Жив-Був пан; у нього була дружина добра, а дочка красуня — кликали її Машею. Тільки дружина-те померла, а він на іншій одружився — на вдові; у тієї своїх було дві дочки, так такі злі, недобрі! Усіляко вони гнобили бідну Машу, змушували її на себе працювати, а коли роботи не було — змушували її сидіти у грубки так вигрібати золу;

Жила-Була коза, зробила собі у лісі хатинку й народила дитинок. Часто йшла коза у бор шукати корму; як тільки піде, козлятки замкнуть за нею хатинку, а самі нікуди не виходять. Відвертає коза, постукається у двері й запече: «Козлятушки, детятушки! Отопритеся, отворитеся! А я, коза, у борі була; їла траву шовкову, пила воду студену. Біжить

У одному місті була злодійкувата людина, і наробив уже багато лих. Одного разу трапилося йому обкрасти багатої людину; справа це помітили й послали за ним пожену. Довго він біг лісом, а поперед того лісу був чистий степ верст принаймні на десять. Як пробіг увесь ліс, зупинився й не знає, що йому робити. Якщо бігти по степу,

За давніх літ жили у одному селищі чоловік і дружина. Були вони великі ледарі. Про їхню лінь уся округа знала. Дуже хотілося ледарям, щоб у будинку було й рису повнісінько, і кукурудзи, так не хотілося пні викорчовувати, поле під посів готовити. Подружжя чурались усякої роботи й сподівалися, що одного чудового дня сам Зан Катові - бог рису - стане їх другом.

Давним-давно жили на світі Мунахар і Манахар. Багато води витекло з тих пір. А коли сказане, що вони жили давним-давно, стало бути, тепер їх уже немає на білому світлі. Мунахар і Манахар завжди ходили разом рвати малину. Але скільки б Мунахар не набрав, Манахар усе з'їдав.

Одного разу Мері і його брат Ари відіграли, пускаючи тупі стріли, і кілька раз ранили один одного.

Та раптом стріла Мері ненароком потрапила його братові у особу. Ари відразу ж втратився почуттів і вмер. Мері, якому навіть у голову не приходило, що тупа стріла може вбити брата, залишив того лежати на землі, а сам пішов у ліс полювати. Він уважався,

Бідний старий жив зі своєю дружиною, і багатий старий жив зі своєю дружиною.

Одного разу бідний старий, ідучи на полювання, побрав пешню, кресало, сокира, мережа й відправився до місця, де ягоди збирають. Там було багато черемшини. Бідний

Жив-Був піп з попадею. У них ніяк працівники не жили. Дорого попи не наймають, а дешево ніхто працювати не прагне. Один працівник і надумав іти до них працювати безкоштовно. « Як, панотець? Вам працівника треба?» — « Так, світло, а скільки ти?» — «Нічого не треба. Я буду золу брати. Нагромаджу, потім продам».

Живе працівник. Золою