Жили-Минулого дві кумоньки. У однієї кумоньки на пальці був злачен перстень. Вона всі його носила, ніколи не симала, так він у палець уріс.

Занедужала ця кумонька й померла, а інший жалко перстень. Стала вона його симать, так не зняти ніяк, так вона побрала ніж і відрубала палець із перснем. Ну, ту поховали, а ця стала палець варити, щоб перстень

Віл, утікши від лева, сховався у печері. Але там перебували дикі кози, і вони стали колоти його своїми рогами.

"Що ж, прийде потерпіти, - сказав віл. - Адже мені страшні не козячі роги, а левині ікла".

У житті часто буває, що сабоні

Усе це трапилося давним-давно. Жив у дрімучому лісі бідний дроворуб. Щодня він ходив у ліс валити дерева. Ось якось раз зібрався він, як завжди, у ліс. Дружина наповнила його торбинку їжею й повісила йому через плече повну сулію, щоб дроворуб міг перекусити й випити у лісі.

У цей день дроворуб праг

Давним-давно жили по сусідству краб і мавпа. Одного разу у погожий день відправилися вони прогулятися. Ідуть по плаю - лежить на землі зернятко хурми. Мавпа його підібрала, і пішли вони далі. Підходять уводити, увести до ладу ріці, і отут краб знайшов рисовий колобок. Підняв його краб і показує мавпі:

Стародавні сказання зневажають дрібною мораллю. Приміром, у «Учні злодія» розповідач казок з гордістю розписує шахрая й ошуканця, однак і майстри своєї справи, і юні слухачі душі у ньому не сподіваються. Ось ця повчальна історія. Король, сабоно розсерджений, що син його кучерів Джек тяг із замка усе, що не потрапило, наказав батькові

Сорока звила гніздо на великому абрикосовому дереві й вивела маленьких пташенят.

Незабаром з'явилася лиса й грізно зажадала:

- Кинь пташеня, а то дерево зрубаю! Злякалася сорока й кинула їй пташеняти.

На другий день лиса знову прийшла й повторила погрозу:

- Кинь пташеня,

Один хлопчик дуже любив купатися. Та навіть у повіддя, коли ріка здулася й піднялася, не послухався він батька з матір'ю й утік купатися. Роздягнувся на березі й стрибнув у воду. Бурхливий потік підхопив його й поніс. Хлопчик із усієї сечі боровся із плином, розсікаючи хвилі,

Кутх жив будинку. Він увесь час шив.

Одного разу Кутх у віконечка шив собі штани. Щось йому стало заслоняти світло. Кутх думає: Що ж мені заслоняє світло? Напевно, мій ніс. Так подумав Кутх і відразу відрізав свій ніс. Відрізав ніс і знову став шити. Знову щось заслоняє йому світло. Ах, напевно, мої щоки заслоняють мені світло, – подумав Кутх. - Дай-но – відріжу

У добрий старий час Лланавонська церква славилася своїм більшим срібним дзвоном, дзенькіт якого розносився по всій країні. Однак миліше всіх цей передзвін був капловухим жителям Лланфабона. Та вони задумали украсти або, як вони самі потім говорили, позичити у своїх добрих сусідів лланавонцев їх срібний голос радості й суми.

А проробити це треба було за одну ніч, не те при перших

Одного разу у залізних рудниках Питтсбурга трапилася презанятнейшая історія.

Було це багато років тому. Один рудокоп цілий день проробив у шахті глибоко під землею. Йому треба було пробурити шурф, щоб закласти динаміт, тому що після вибуху дорогоцінну руду легше добувати.

Та раптом він натрапив