Побачив одного разу ворон Кутх на морському піску сплячого краба. Підійшов до нього, став будити:

- Агов, краб, прокинься! Покатай мене!

Краб відповідає:

- Не заважай мені спати! А Кутх не відходить:

- Досить спати! Вставай!

Жив так був за старих часів багатій лихвар, і у тій же окрузі жила-була бідна-пребідна сім'я. Вічно була вона у боргах, ніяк не могла повернути тому лихвареві тридцять куанов. Уже скільки раз приходив лихвар, борг вимагав, а біднякам платити нема чим, і тому

Одного разу Мухаммед-Пехамбар дозволив трьом своїм воїнам погостювати будинку.

Повернувся один воїн додому й бачить — незнайомець спить із його дружиною. Вихопив він меч і на місці вбив обох, потім повернувся до Мухаммед-Пехамбару.

Не повезло й другому. Він теж застав свою дружину з іншим.

Жила-Була вдова. Була вона бідна - убожій усіх у аулі. Тільки й радості у неї що єдиний син. Мати душі у ньому не сподівалася, трудилася днем і вночі, щоб хлопчик був ситий, взутий і одягнений, але бідність не залишала її будинку. Та розв'язав юнак піти у працівники. Найнявся він чабаном

Пішла красуня на ріку за водою. Черпала воду й побачила, що вниз за течією пливуть по воді сім крохалів.

Красуня внесла воду у будинок. Входить у будинок і бачить - на почесному місці у задньої стіни сидить якийсь чоловік. Вона нагодувала його.

- Я тут буду

За давніх часів жив один селянин. Та міцно вірив той селянин у чарівні властивості полиню. Щоліта збирав він полинь, сушив, у у'язки зв'язував і присуджував:

- Немає такої напасті, від якої полинь не допоміг би. Одного разу забрався до нього вночі

Не у якому царстві, не у якій державі був-Жив цар із царицею, і була у них одна дочка, Марья-Царівна. А як умерла цариця, то цар побрав іншу дружину, Ягишну. У Ягишни народилося дві дочки: одна — двоеглазая, а інша — троеглазая. Мачуха не залюбила Марьи-Царівни, послала її пащі коровушку-корівку й дала їй суху краюшку хлібця.

Царівна

Кажуть люди, що колись у старожитні часи у місті Кракову, неподалік від міських воріт, жив знаменитий маг і чарівник пан Твардовський. Був він лицарем зі знатного роду, але мечу й спису змолоду віддав перевагу чарівним книгам. Довгі роки провів він за читанням, осягаючи таємниці чаклунства, поки у одному зі стародавніх томів

Жив-Був старий уздень. У нього було три сини й стільки ж дочок. Коли старий відчув наближення смерті, він скликав синів і сказав їм:

- Діти мої! Скоро я покину цей мир, і ви залишитеся одні. Живете мирно, будьте чесними й слушними й свято виконуйте мою останню волю: хто б не посватав моїх дочок — нікого не засмучуйте відмовою.

Незабаром

Багато років тому жив у одному місті людей по імені До Пвей Чи. Одного разу він відправився на ринок і, проходячи повз чайну, зненацька почув своє ім'я. Зупинився він, прислухався. Виявляється, кілька людей саме сперечалися про нього, і якийсь продавець дров