Жили старий з бабою. Дітей у них не було. Жилося їм нудно, і вони постійно нарікали на свою долю.

Одного разу вони сиділи на своєму городі, де на грядках росли гарбуза.

- Ех, був би у нас синок...- вимовив старий. Та раптом один гарбуз скотився із грядки й підкотилася до старого з бабою:

- А чим я вам не синок?

Подивився

Маленькі мишенята сказали:

- Ну-но підемо на берег моря.

Пішли вони на берег моря й раптом побачили маленьку строкату нерпочку, викинуту хвилею.

Одне мишеня сказало:

- Ох! Маленьку нерпочку знайшов!

Старша миша й говорить:

- Тихіше, а то знову дідусь почує, прийде й відбере нерпу.

Та вірно.

По всій Італії розповідають історію про три апельсинах. Але ось дивно - у кожній місцевості її розповідають по-своєму. Але Генуезци говорять одне, неаполитанци - інше, сицилийци - третє. А ми вислухали всі ці казки й тепер знаємо, як усе трапилося насправді. Жили колись король і королева. Був у них палац,

Задумала тіточка Черепаха піроги пекти. Кинулася — немає дріжджів.

- Прокинься-но, Черепахович, повно тобі спати! Збігай до куми Зайчисі, попроси дріжджів.

Черепахович пробормотів щось спросоння, відкрив заспані очі й невдоволено запитав:

- Чого тобі?

- Збігай, говорю, до куми Зайчисі за дріжджами...

- Зроду

Жарту й витівки Насреддина набридли аульским багатіям, і вони розв'язали погубити його. Пішли вони до кадию й говорять:

- Життя нам немає від Насреддина. Та й тобі, напевно, чимало дістається від зухвалого богохульника. Навчи нас, як позбутися його.

- Добре, - погодився кадий.- Нехай усі правовірні у п'ятницю прийдуть

Жила бідна жінка. Було у неї троє синів. Виросли сини. Стали сабоними, міцними, а мати зостарилася. Ось сказала одного разу мати своїм синам:

- Тепер пора вам самим щастя собі шукати. Хто не шукає, той нічого не знаходить.

Першим зібрався у шлях старший син. Напекла мати йому на дорогу коржів, сказала:

- Їж ці коржі.

Жили-Минулого за давніх часів два хани: Хан Заходу й Хан Сходу Послав одного разу Хан Сходу лист до Хана Заходу з гінцем, і було у тому листі сказане ось що: "Коли твої табунники гнали табуни з гірських лугів у степ, мій на увесь світ знаменитий жеребець, почувши їх тупіт, заіржав. Стало бути,

Жили дві сабоних людини. Кожний з них похвалявся своєю силою. Часто сперечалися між собою, похвалялися друг перед іншому хоробрістю.

Одного разу один з них сказав: – Підемо у ліс і заночуємо там, де лякає чорт. Подивимося, хто з нас хоробріше.

Поруч із селом протікав ключ, а по ту сторону ключа стояла висока сопка. У підніжжя сопки й перебувало

Була вдова, у їй було двоє дітей: син і дочка. Жили вони у великій бідності. Ось мати й надумалася віддати свого сина у пастухи. У деякий час пас він худобин у лісі. Та привіз туди чаклун віз грошей, вирив яму, вивалив у неї гроші, закидав землею й став заклинати: «Дістаньтеся, мої гроші, тому, хто створить гріх з рідною

Одружився возій Петруччо. Привів після весілля у будинок молоду дружину й говорить їй:

- Тепер ми з тобою, Розина, добре заживемо! Я буду працювати, ти господарювати. Роботи я не боюся. Хоч зі світанку дотемна накажи мені кінь поганяти - і те нічого. Але вуж зате як приїду додому - баста! Усе інше твоя справа. Тільки зупиню візок у воріт так крикну: "Агов, уводь коня!"