Жив-Був бідний мужик. Працював, на дорозі щебені бив. Що виробить, то й проп'є: усіх, як є, напоїть вином, тому що був доброї душі. Одного разу йде він у шинок — коштує дідок у шинку. Він говорить йому: «Підемо, дідусь, вип'ємо!» — « Ні, - говорить, - іди пий один». Ну, однак

Старий Идохот живе з дочкою, по сусідству живе колмасам з дочкою. Колмасам до старого прийшла й говорить:

- Старий, свою дочку поведи, поведи!

Чи Довго, чи мало ходила до Идохоту. Старий сказав:

- У - У, яка вона докучлива, вуха мені усе продзижчала! Колмасам ходила, ходила,

Одній людині дісталася зла дружина, так добре б ще тільки зла, а то й з дуром, слабенька була умишком. Уже й сьорбнув з нею горя нещасний чоловік:

І бив-те він її нещадно, і по-гарному вмовляв, і знову ціпком загрожував - дружині всі дарма. Час ішов, а баба й зовсім з розуму виживати стала.

Лопнуло у чоловіка терпіння, схопив

Жив у одному селі злодій по імені Швачок А. Був він людиною простодушним, а тому ніяк не міг вибитися з нестатку. Якось уночі забрався він у будинок багатої вдови й став шарити по кутах. Удова ж спала дуже чуйно й, тільки-но зачувши скрип мостин, відразу прокинулася.

- Хто там? - злякано запитала

Спорядився Святогор

У у чисто поле гуляти,

Засідлає свого добра коня

Та їде по чисту полю.

Не з ким Святогору силою помірятися,

А сила-те по жилочках так живчиком і переливається.

Грузно від силушки,

Як від тяжелаго беремени.

Ось і говорить Святогор:

"

Давним-давно у одній селянській сім'ї народилися два сини. Коли брати виросли, батьки захотіли вибрати їм ремесло. Старшого, який любив працювати у поле, вони розв'язали залишити будинку, щоб він став землепашцем. Молодший же праг стати торговцем. Тоді батьки

Був у одного багатого хазяїна син, і той син нізащо не праг одружитися: мол, раннє одруження рідко добром кінчається. А батько наполягав: одружися, мол, неодружений хазяїн деякого коштує, недарма-де говориться, що будинок трьома кутами на господарці тримається й тільки одним — на хазяїні. «Притім, — говорить, — дружину треба брати змолоду, пізнє одруження — дияволові потіха».

Умовляв

Жив-Був злий шакал. Іншим шакалам він життя не давав, і розв'язали ті провчити тирана. Думали, думали й, нарешті, придумали.

Стали вони для почала називати злого шакала Тигром.

Дуже сподобалося це злому шакалові. Тепер він зовсім запишався й розв'язав, що на світі немає звіра сабоніше

Жив так був собі старий зі старухою, бідні-бідні! Хліба-Те у них не було; ось вони поїхали у ліс, набрали жолудів, привезли додому й почали їсти. чи Довго, чи коротко вони їли, тільки баба упустила один жолудь у підпілля. Пустив жолудь паросток і у невеликий час доріс до підлоги. Баба запримітила

Жив за старих часів один багатий пан. Була у пана здоровенна ряба свиня, і паслася вона у поле. Одного разу пан дивиться — бідняк устав на коліна й відважує свині уклони.

Пан запитує:

- Навіщо ти моїй свині кланяєшся? Бідняк говорить