Жила бідна жінка. Було у неї троє синів. Виросли сини. Стали сабоними, міцними, а мати зостарилася. Ось сказала одного разу мати своїм синам:
- Тепер пора вам самим щастя собі шукати. Хто не шукає, той нічого не знаходить.
Першим зібрався у шлях старший син. Напекла мати йому на дорогу коржів, сказала:
- Їж ці коржі. Сили у тебе від них додасться. Пішов старший син. Ішов ішов, Зголоднів. Дістав він коржа, але їсти їх не став: коржі виявилися зовсім черстві, тверді. Розсердився син на матір, викинув коржа й пішов далі.
Поперед нього маленький чум здався. Ближче підійшов –.собака загавкав. На гавкіт собаки із чуму вийшла згорблена баба. Побачила вона юнака й говорить:
- Заходь у мій чум. Ти, напевно, Зголоднів у шляху, Нагодувала баба юнака й говорить:
- Тут можеш ти знайти щастя, але тільки слухай мене гарненько. Недалеко від мого чуму є глибока яма. Коли настане ніч, ступай до цієї ями. Багато зірок побачиш ти у ній. Якщо зумієш усі зірки вичерпати, знайдеш своє щастя.
- Ну, це зовсім просто, – сказав юнак. - Дуже легка це для мене робота.
Коли настала ніч, побрав старший син цебро з мотузкою, пішов до ями й прийнявся за роботу.
Довго черпав він зірки з ями, стомився. Заглянув у яму, а там по колишньому горіли зірки, їх навіть не стало менше.
Розсердився юнак, подумав: Посміялася треба мною баба. Хіба можна вичерпати з ями так багато зірок?
Кинув юнак цебро й повернувся додому. Нічого не сказала йому мати, тільки покачала головою.
Пішов на пошуки щастя середній син. Ішов він довго, Зголоднів. Дістав материнські коржі. Не сподобалися коржі й середньому синові. Були вони тверді, черстві. Викинув він коржа й пішов далі. Незабаром побачив він маленький чумик і прийшов до тієї ж баби. Баба повела Юнака у свій чум. Нагодувала його й сказала:
- Тут можеш ти знайти своє щастя. Тільки не роби так, як твій старший брат. Працюй гарненько.
Уночі підійшов юнак до ями. Побачив там дуже багато зірок. Вилучив він у яму цебро й став вичерпувати зірки. Довго він працював, стомився, спина у нього занедужала. Подивився юнак у яму, а там по колишньому дуже багато зірок.
Розсердився юнак і подумав: Як і над моїм братом, посміялася треба мною баба. Хіба може хто небудь за одну ніч вичерпати так багато зірок?
Кинув юнак цебро й повернувся додому.
Та йому нічого не сказала мати. Тільки головою покачала, і сльози у неї на очах здалися.
Настала черга відправлятися на пошуки щастя молодшому синові.
- Будь. наполегливим і працьовитим, синок, – сказала йому мати. - Не роби так, як твої старші брати.
Довго йшов юнак, Зголоднів. Дістав він спечені матір'ю коржа. Коржі виявилися дуже черстві, зовсім тверді, але юнак не кинув їх, а став їсти. Потім пішов далі.
Сонце вже опустилося низько, коли дійшов він до маленького чуму. Загавкав собака, назустріч юнакові із чуму вийшла згорблена баба. Вона повела юнака у свій чyм і сталаего пригощати. Але юнак дістав свої коржі й сказав:
- У мене є коржа. Вони для мене смачніше всього: моя мати спекла мені їх на дорогу.
Та став він є приготовлені матір'ю коржа.
Як тільки настав вечір, молодший брат прийнявся за роботу. Багато раз він опускав цебро у яму. Піт з нього так і котився, але у ямі по колишньому горіли зірки.
Дуже довго працював юнак. Боліли у нього руки, боліла спина, але він не кидав роботи й продовжував вичерпувати зірки.
Раптом цебро його вдарилося про що те тверде. Подивився юнак у яму. Бачить: уся вода вичерпана, а разом з водою зникли з ями й зірки.
У цей час ранок настав. На небі здалося сонце. Яскраво освітило воно всю землю.
Втомлений стояв юнак близько ями. Але він був щасливий: робота була виконана.
- Велику справу виконав ти, юнак, – сказала йому баба. - На дні цієї ями під водою Нилека сховав своє серце. Тепер сонце спалило його серце, і немає більше злого Нилека. Тепер усі його стійбища, усі його оленячі череди - твої.
Дуже зрадів молодший син, почувши такі слова. Він скликав усіх бідних людей і віддав їм пасовища й оленячі череди, Серед бідняків була і його мати. З любов'ю дивився на неї молодший син. Адже це вона дала йому могутню силу й любов до праці.