Жила-Була у лісі коза — у хатинці. Прийшов до кози баран. Ось вона запитує: «Ти хто?» — «Баран із крутими рогами, з тонкими копитами. Я йду у хату!» — «А я коза-дереза, половина боку лупцьована, за три гроші куплена! Топу-Топу ногами, сколю тебе рогами!» — «А я твою хату розвалю!» Та коза злякалася:

Хабшаг Норбо слил людиною гострим на мову, ніхто не міг його переспорити, цим він і прославився серед людей, Навколо не виявилося жодної людини, з яким він міг би посостязаться. Тоді він розв'язав поїхати на північ до амбаням сорока дев'яти хушуунов, щоб з ними змагатися

Кажуть, жив колись король, який понад усякий захід почитав жінок. Гуляв одного разу цей король по лісу й побачив, як двоє бідняків, чоловік так дружина, рубали дрова. Захотілося королеві довідатися детальніше про їхнє життя, повелів він запросити

Лев воював із двома биками. Але тому що вони діяли спільно, він усюди натикався на їхні роги й ніяк не міг здолати своїх супротивників.

Та розв'язав лев діяти хитрістю. Наблизившись до одному з биків, він шепнув, що не зробить йому нічого дурного, якщо той не буде захищати свого товариша.

Бик повірив обіцянці лева, і той розправився з биками поодинці: спершу з одним,

Дурна людина – це погано, а дурний і жадібний – удвічі гірше!

Дурний так жадібний ні людям, ні собі добра не зробить.

Жив у одному стійбищі шаман Чумбока.

У тому стійбищі багато хлопців було. Любили вони битися, наперегони бігати,

Якось Муса-Пехамбар їхав на коні уздовж підніжжя гори, бачить — намет розкинуть. Розв'язав він зайти у намет, підкріпитися. Тільки він спішився, як з намету вийшла дівчина, подібна газелі. Такий вона була красунею, що око не відвести.

Побрала вона коня на вуздечку й відвела у стайню. Потім запросила Мусу

Ось у деякому царстві, у деякій державі, саме у тому, у якому живемо ми, жив один мужик. У нього було три сини — два розумні, а третій дурень. Жили, дуже бідно. Батько посилає синів: «Ідіть хоч один у працівники: будинку робити нема чого!» Сини зібралися; ні тому, ні іншому небажання йти у працівники.

Один працьовитий селянин ретельно працював у саду. Та ось одного разу він виявив на грядці такий більший гарбуз, який йому ніколи ще не доводилося бачити. Селянин здивувався, зрадів й, пораздумав, розв'язав,

Що такий гарбуз не соромно піднести самому негусу.

Та він відправився до негуса зі своїм подарунком.

Негус

Жив у країні Чола на березі ріки Кавери якась людина. Із самого дитинства любив він азартні ігри, - і у рідному селі його прозвали "Гравцем". Був він надзвичайно змів, зухвалий і спритний на мову й у крутійстві не мав собі рівних. Цілі дні відіграв він у кості. і нічим іншим не праг займатися.

Щоранку, після обмивання й сніданку, вистачав він гральну дошку й кісточки,

Один солдат стояв на годиннику, ковда Катерина царювала. Та вона йшла повз його, він посміхнувся. Вона спрашиват: «Ти чо ж посміхаєшся?» Ну, він, як простий солдат, ничо у своє виправдання сказати не міг, вона й дала йому справа: ранком, як устане, - двадцять ціпків одержати. Ну, це тривало цілий рік — як ранок, устане