Маленькі мишенята сказали:
- Ну-но підемо на берег моря.
Пішли вони на берег моря й раптом побачили маленьку строкату нерпочку, викинуту хвилею.
Одне мишеня сказало:
- Ох! Маленьку нерпочку знайшов!
Старша миша й говорить:
- Тихіше, а то знову дідусь почує, прийде й відбере нерпу.
Та вірно. У цей час Кукки сидить у яранзі й говорить дружині:
- Мити, піду-но на двір сходжу.
Вийшов на вулицю, раптом чує, хтось шумить, начебто миші.
Пішов Кукки на берег моря.
- Геть-Геть, дідусь уже йде! Говорила ж, що почує! - закричала одна миша.
Непомітно відтягнули миші убік і накрили сухою прибережником нерпу.
- Тихіше, а то відніме у нас нерпу!
- Що знайшли? - запитує Кукки.
- Так ні, дідусь, нічого.
-Що ж, однак, протягли по берегу? Слід залишився.
- Так ось кореневище на берег витяглися.
Задумався Кукки й раптом говорить:
- Ну-но зачешіть мене. Учора мізки сирі їв, увесь заялозився.
Одна сама маленька мишка й відповідає:
- Давай я, дідусь, зачешу тебе, вошей пошукаю.
- Ну-ну, давай вошей пошукай.
А сестри-миші посміюються:
- Сестричка, що це ти? Кинь вошей у кошлатій голові шукати!
-Що це вони там говорять? - обурився Кукки.
- Так говорять, дарма я у кошлатій голові вший буду шукати.
- Ану ж бо потримаєтеся за мої волосся на голові, а ти, сама маленька, за верхівку тримайся.
Схопилися миші за волосся, труснув Кукки головою, упали у воду мишенята, а сама маленька стрималася.
Плаче сестричка:
- Та-Та, навіщо сестриць у воду кинув, головою труснув?
- Потім зійдуть на берег, вони плавають. Підемо до захованого. Що ж ви знайшли?
- Ми ж сказали, що кореневище знайшли.
Не вірить Кукки, відкрив травою завалене, і вірно: маленька нерпа лежить.
- Навіщо ж від дідуся ховаєте? Давай-но, дочка, навпіл розділимо.
Дурної була мишка.
- Так, давай розділимо, - погодилася вона. Розділили навпіл і пішли. Приніс свою ношу Кукки. А його син Ауппали зустрічає:
- ПРО, що це, тато, несеш?
- Так ось, маленьку нерпу. Скажи матері, нехай вдячну пісню проспіває.
Побіг уперед Ауппали:
- Тато маленьку нерпу знайшов, проспівай вдячну пісню.
- ПРО, маленька-нерпа? - запитує Мити.
- Так, маленька.
Прийшов Кукки. Наспівує Мити й танцює:
- Ку - У-Кки уби-і-мул нерпу з одним ластом, убив нерпу з однієї брунькою! - дякує парфумів Мити.
- Вистачить, досить! - говорить Кукки. - Зварите й, поки не торкаючи, на вулицю винесіть. Винесіть і скажіть, усі ми наїлися.
- Як же, хіба даремно звіра добув? Сам не їж, - здивувалася Мити.
Винесли казан з нерпичьим м'ясом на вулицю, а самі тим часом заснули.
Мишенята вибралися з води й пішли додому. Зустрічає їхня бабуся-миша:
- Про - Про, прийшли!
- Так, ось дідусь нерпу відібрав, навпіл розділив.
- Коли засне, сходимо за нею, - заспокоїла їхня бабуся - миша.
Та вірно. Усі разом миші пішли, усе з казана витяглися.
А Кукки з відкритим ротом спить. Накакали йому у рота і втекли.
Прокинувся Кукки й говорить:
- Мити, принеси-но нерпятини, а то щось мишачим калом у роті пахне.
Увійшла дружина:
- Немає там нічого, один казан залишився.
Розсердився Кукки:
- Ну-но піду до них, дай мені маленький казан!
Пішов Кукки. Мишачу ярангу став трясти.
Говорить бабуся-миша молодшій дівчинці:
- Дивися, сестриці твої гинуть, піди, скажи дідусеві, що лякаєш ти мене, я ж дочка Сикулилана, твого сина.
Вийшла маленька миша:
- Дідусь, лякаєш ти мене, вистачить, співай корінці-палкумйат.
А миші тим часом змочили корінці-палкумйат сечею.
- Піди співай!
- Ні, навіщо ви нерпу віднесли?
- Ні, не віднесли, ми ж разом поділили, так разом і з'їмо.
- Ні, не вірю тобі.
- Старші сестрички гинуть. Не тряси!
- Ну й нехай!
Зайшов Кукки у мишачу ярангу.
- Дідусь, послухай мене!
Отямився Кукки:
- Що це я дочка сина лякаю. На-но внеси казан!
Зайшов Усе-таки у ярангу, а вона звалилася.
- ПРО, що з ярангою зробилося! - злякалися миші.
- Так поривом вітру її здуло, - і відразу Кукки поправив її.
- Співай корінці-палкумйат. Потім почухають тебе дівчинки, вошей пошукають.
Почухали дівчинки ворона. Приємно. Заснув він.
- Зробіть йому червоні вії, - сказала бабуся-миша.
Зробили вії.
- Давай прокидайся, дідусь! Уже темніє.
- Ох і спав же я! Добре дівчинки почухали мене. Що ж, піду.
- Як тільки до яранги підходити будеш, то вилучи вії, - сказала на дорогу миша-бабуся.
Став підходити уводити, увести до ладу яранзі Кукки, вилучив вії.
- ПРО, немов земля горить! - нічого не бачить Кукки. Гніватися став. - Мити, Мити! Згаси вогонь, земля горить!
Син Ауппали назустріч, праг було підхопити його, але підійшла дружина, зірвала вії.
- Який же неслухняний! Миші тобі вії наклеїли. Не горить земля.
- Про - Про, добре! Що вони із мною зробили! Піду ще.
Знову пішов Кукки до мишей. Труснув ярангу мишей. "Зараз не повірю цьому дівчиську", - розв'язав він.
Говорить бабуся-миша внучці:
- Скажи: дідусь, лякаєш мене. Сикулилана я дочка.
- Не вірю тобі. Навіщо вії поплутали?
- Не я, це старші сестри, не плутала я вії.
- Ні, не вірю.
- Дідусь, послухайся, лякаєш мене.
- Аа, ти дочка мого сина. Ось занеси маленький казан.
Знову зайшов Кукки.
- Ого, знову щось трапилося! Яранга впала! - закричали миші.
- Це порив вітру, - і ворон поставив ярангу.
- Співай корінців, дідусь.
Поїв корінці Кукки.
- Нехай знову почухають тебе дівчинки, - сказала бабусю-мишу.
Заснув Кукки.
- Розмалюйте йому ніс.
Розмалювали йому миші ніс. Будить його бабуся-миша:
- Прокидайся, уже темніє, додому йти треба.
- Ох, добре поспав я. Зовсім про себе забув.
- Ну-но, сходь попий, - говорить йому бабуся-миша.
- Так вірно, пити після сну й корінців хочеться.
Пішов Кукки до ріки й бачить своє відбиття.
- Ох, яка гарна жінка з розмальованим носом!
Ну-но підійди! ПРО, не прагнеш. Почекай, додому сходжу. Чекай!
Сходив додому Кукки. Білий камінь, кроабоную дошку й шкребок приніс, полог зі стійками захопив. Кинув у воду камінь. Булькнув він і втопив.
- ПРО, сподобався, прийняла подарунок.
Кинув Кукки кроабоную дошку, шкребок, але вони дерев'яні, спливли відразу.
- Ось я вже йду, - закутався у покришку пологу.
Упав Кукки у ріку й віднесло його у море.
Турбується Мити, говорить:
- Куди ж Кукки пішов? Піду-но на берег моря.
Пішла на берег моря. Бачить полог із ціпками хвилею викинутий. Розв'язала полог, а там Кукки.
- З ревнощів за мною прийшла, - говорить Кукки.
- Ні, не з ревнощів, просто ти у полозі був.
Говорить Кукки:
- Підемо додому, Мити.
- Вистачить, над тобою знущаються миші, - говорить Мити.
Пішли ворони додому. Закінчила. Немає більше казки.