Якось Муса-Пехамбар їхав на коні уздовж підніжжя гори, бачить — намет розкинуть. Розв'язав він зайти у намет, підкріпитися. Тільки він спішився, як з намету вийшла дівчина, подібна газелі. Такий вона була красунею, що око не відвести.
Побрала вона коня на вуздечку й відвела у стайню. Потім запросила Мусу у намет, почастувала, як найдорожчого гостя. Але душі довелася Мусі-Пехамбару красуня, і запитав він її:
- Добра дівчина, ти замужем чи ні? Та їй сподобався гість.
- Ні, — відповіла вона.
Муса зрадів, побрав з неї обіцянка вийти заміж за нього й надяг їй на палець кільце. Ніч вони провели разом, а ранком Муса сказав:
- Світло моїх очей, є у мене деякі справи, я піду влагоджу їх і завтра ранком повернуся.
Попрощався Муса-Пехамбар, а дівчина й говорить йому:
- Раб божий, гарненько запам'ятай місце стоянки мого намету. Дивися, не поплутай, коли повернешся. Розсміявся Муса-Пехамбар і виїхав. Нехай він їде по своїх справах, а ми подивимося, що робить його наречена. Переодяглася вона у ганчір'я й стала схожа на бабу. На місці свого намету розкинула старенький, рваний намет. Та стала чекати свого Мусу.
Повернувся Муса-Пехамбар, дивиться — замість гарного намету коштує старий, обдертий намет, а замість гнучкої красуні — баба, яка ледве рухає ногами. Тільки Муса повернувся, щоб виїхати, баба схопила коня на вуздечку й сказала:
- Муса-Пехамбар, ти куди? Бог свідок, це твій будинок, а я твоя дружина.
- Е матінка, дай богу спокій. Що тобі від мене потрібно? Пусти коня, мені їхати треба. Але дружина міцно тримає коня, не вирватися Мусі.
- Ну, раз так, я не твоя дружина, — сказала вона, — пойдем. до кази, нехай він нас розлучає. Інакше я вб'ю й тебе, і твого коня.
Бачить Муса-Пехамбар — немає іншого виходу, погодився. Прийшли вони до кази, розповіли йому усе від початку до кінця. Вислухав їх кази й запитав у Муси:
- Муса-Пехамбар, так ти відмовляєшся від дружини?
- Так, відмовляюся. На що мені ця баба?
- А ти матінка?
- Якщо він відмовляється від мене, нехай дає розлучення.
- Муса-Пехамбар, ось тобі три камінчики, — сказав кази. - Кидай їх по одному й повторюй цій бабусі, що із сьогоднішнього дня вона тобі сестра або мати.
Муса зробив усе, що велів кази, і всі вони розійшлися, кожний своєю дорогою.
Муса-Пехамбар розв'язав Усе-таки знайти свою суженую. Прийшов він на колишнє місце, бачить — і намет на місці, і наречена біля намету. Тільки він підійшов, а дівчина запитує:
- Ти хто такий, що у мого намету зупинився? Розсміявся Муса:
- Хіба ти не знаєш, хто я?
- Я-Те знаю, що ти Муса-Пехамбар, а ось ти мене не довідався. Проморгав ти своє щастя. Не визнав свою дружину у тій бабі. Три камінчики — наше розлучення. Так що ступай-но звідси на всі чотири сторони.
Мусі-Пехамбару нічого іншого не залишалося, як повернутися й піти.