Особливості характеротворення в оповіданні Марка Вовчка “Максим Гримач”
Марко Вовчок – видатна українська письменниця, хоча її можна назвати й видатною російською та французькою письменницею. Найповніше розкриття її таланту, оригінальності та самобутності відбулося у творах, присвячених життю України. Це народні оповідання з їх панорамною, багатобарвною різноманітністю й водночас типовістю людських характерів, доль, ситуацій. Серед них виділяється оповідання “Максим Гримач”, позначене виразною романтичною спрямованістю та майстерністю характе-ротворення.
Оповідь ведеться від імені народного
Характери персонажів розкриваються в їхніх діях, вчинках, поведінці, у ставленні до інших людей.
Максим Гримач, приміром, хоч багатий, але
Катря, за характеристикою оповідача-автора, “гордовита”, “щиро покохала”, “то у віконце поглядає, то придивляється до річки, чи не повертається її козак”. У своєму горі дівчина невтішна, вона залишається вірною своєму коханому, йде за ним у річку. І тут ясно відчувається романтичний характер твору.
Письменниця змальовує природу, яка допомагає краще зрозуміти почуття героїв. Катря у садочку між квітами походжає – мріє, сподівається на щастя з милим; кидається у воду, як місяць зійшов (у ті години вона завжди з парубком зустрічалась).
Розкриттю характерів героїв служать і художні деталі: вінок Катрі, верба над водою, місяць. А ще такі штрихи: батько, дивлячись на згорьовану доньку, говорить: “О доню! Яка ж ти стара стала!”
Як бачимо, Марко Вовчок використала увесь арсенал прийомів ха-рактеротворення, і це дозволило їй змалювати яскраві, повноцінні, хоч і лаконічні образи, які запам’ятовуються.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)