Гуманізм як ціннісна основа діалогу віруючих і не віруючих

Реформація (від лат. reformatio – перетворення) , суспільний рух у Західній і Центральній Європі в 16 столітті, спрямоване проти католицької церкви. Початок Реформації поклало виступ в 1517 році в Німеччині М. Лютера. Ідеологи Реформації висунули тези, який фактично заперечувалася необхідність католицької церкви з її ієрархією й духівництва взагалі, відкидався католицький Священний Переказ, заперечувалися права церкви на земельні багатства й ін. Основні напрямки Реформації: бюргерське (Лютер, Ж. Кальвін, У. Цвингли) ; народне, що з’єднував вимогу

скасування католицької церкви з боротьбою за встановлення рівності (Т. Мюнцер, анабаптисти) ; королівсько-князівське, що відбивав інтереси світської влади, стремившейся зміцнити влада, захопити земельні володіння церкви. Під ідейним прапором Реформації проходили Хресна Війна 1524-25 г. у Німеччині, Нідерландська й Англійська революції. Реформація поклала початок протестантизму (у вузькому змісті Реформація – проведення релігійних перетворень у його дусі) .

Бахофен (Bachofen) Иоганн Якоб ( 1815-1887) , швейцарський історик правий. Поклав початок вивченню історії сім’ї й проблем матріархату

Вебер (Weber) Макс ( 1864-1920)

– німецький соціолог, що розробляв питання методології соціального пізнання, культорологии, економіки. Великий вплив на буржуазне суспільство зробили його дослідження із соціології релігії й історичної ролі протестантизму. У концепції Вебера релігія знайшла характер автономного й вирішального фактора історичного розвитку. Основні твори: “Аграрна Історія древнього миру”, “Протестантська етика й дух капіталізму “, “Господарство й суспільство”.

Дюркгейм (Durkheim) емиль ( 1858-1817) , французький соціолог, засновник французької соціологічної школи. Виступив проти індивідуально-психологічного й біологічного напрямків, розглядав суспільство як реальність, незвідну до сукупності індивідів. У той же час призначав визначальну роль у суспільстві “колективній свідомості” . Поділ праці вважав основою суспільної солідарності й трактував соціальні конфлікти як патологічне явище. Основні твори: “Про поділ суспільної праці” (1893) , “Самогубство” (1897) , “Елементарні форми релігійного життя” (1912) .

“Соборне укладення” 1649, звід законів Російської держави; прийнятий Земським собором 1648-49. Уперше виділені державні злочини, остаточно оформлений кріпосне право. Основний закон у Росії до першої половини 19 століття

Лютер (Luther) Мартін ( 1483-1546) – теолог і суспільний діяч епохи Реформації, засновник німецького протестантизму. В 1517, протестуючи проти продажу індульгенцій у Німеччині, оприлюднив у Виттенберге 95 тез, які відкидали основні догмати католицизму. Засновник лютеранства. Переклав на німецьку мову Біблію, затвердивши норми общенем. літературної мови

Локк (Locke) Джон ( 1632-1704) , англійський філософ, засновник лібералізму. В “Досвіді про людський розум” (1690) розробив емпіричну теорію пізнання. Відкидаючи існування вроджених ідей, затверджувало: все людське знання виникає з досвіду. Розвив вчення про первинні й вторинні якості й теорію утворення загальних ідей (абстракцій) . Соціально-політична концепція Локка опирається на природне право й теорію суспільного договору. У педагогіці виходив з вирішального впливу середовища на виховання. Основоположник асоціативної психології

Вольтер (Voltaire) (сьогодення ім’я Марі Франсуаза Аруе, Arouet) ( 1694-1778) , французький письменник і філософ-просвітитель, деист, ин. почесний член Петербурзької АН (1746) . Лірика молодого Вольтера перейнята епікурейськими мотивами, містить випади проти абсолютизму. Зріла проза різноманітна по темах і жанрам: філософські повісті “Макромегас” (1752) , ” Кандид, або Оптимізм” (1759) , “Простодушний” (1767) , трагедії в стилі класицизму “Брут” (1731) , “Танкред” (изд. 1761) , сатиричні поеми (“Орлеанская незаймана”, 1735, изд. 1755) , публіцистика, історичні Твори. Діяльність Вольтера пов’язана з боротьбою проти релігійної нетерпимості й мракобісся, критикою феодально-абсолютистської системи: “Філософські листи” (1733) , “Філософський словник” ( 1764-69) . Зіграв значну роль у розвитку світовий, у тому числі росіянці, філософської думки, в ідейній підготовці Французької революції кінця 18 століття. З ім’ям Вольтера зв’язане поширення в Росії так званого вольтер’янства (дух вільнодумства, пафос повалення авторитетів, іронія) .

“Білль про права”, у США, перших 10 виправлень до конституції 1787; прийняті в 1789; набув чинності в 1791. Проголошував волю слова, печатки, зборів, релігійного сповідання, відділення церкви від держави, недоторканість особи й др.

Ясперс (Jaspers) Карл ( 1883-1969) , нем. філософ, представник релігійного екзистенціалізму, психіатр. Ясперс обгрунтовував думку про внутрішнє споріднення філософії й релігії. Уважав, що пізнавальна здатність розуму обмежується зовнішньою об’єктивністю, далекій сфері людського існування. Релігія завжди мифологична, тому що догматично абсолютизирует свою священну історію. Основні праці: “Філософія” (т. 1-3,1931) , “Джерела й ціль історії” (1949) , “Великі філософи” (т. 1-2,1957) .


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Гуманізм як ціннісна основа діалогу віруючих і не віруючих

Categories: Нові твори

Links