Аналіз “Максим Гримач”

(1857)

Літературний рід: епос.

Жанр: родинно-побутове оповідання.

Тема: зображення життя вільних селян у закріпаченій Україні се­редини XІX ст.

Головна ідея: обстоювання не спотвореного майновими розрахунка­ми родинного щастя.

Головні герої: заможний козак Максим Гримач, Катря – старша доч­ка, Тетяна – молодша; Семен, кріпак, коханий Катрі.

Сюжет

Заможний господар Максим Гримач (удівець) виховує сво­їх доньок: старшу Катрю й молодшу Тетяну – Катря зустрічається з крі­паком Семеном таємно від батька, адже той дасть

згоду на одруження лише з вільний чоловіком – під час бурі Семен загинув – Катря з горя втопилася в річці – старий Гримач у розпачі п’ять років не виходить з двору, звеселило його тільки одруження молодшої доньки із сотником.

Про твір

Цей твір був надрукований П. Кулішем у збірці “Народні оповідання” 1857 р. в Петербурзі. В оповіданні йдеться про трагічне ко­хання Катрі, яка жила в родині заможного козака Максима Гримача. Автор наділяє своїх героїв лаконічними характеристиками, на яких по­значився фольклорний уплив: Максим – “повновидий, чорнобровий, чорновусий; а веселий, а жартівливий!”,

Катря – “хороша та пишна, як королівна”. Це по суті й уся зовнішня характеристика головних героїв, глибше й рельєфніше персонажів змальовує автор через їхні вчинки, репліки: “А такий був : нехай тільки станеться кому з нашого села пригода – головою ляже, а вирятує; нехай зачепить хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний, до­щенту викорчує. Колись шляхтич да заняв козаче поле, то він і хату йо­го спалив, і попіл розвіяв, і самого протурив за Дніпро”. Головний герой постає перед нами благородним (боронить ближнього), мужнім і хазяй­новитим, люблячим батьком. Саме бажання добра своїй Катрі (аби вона і в шлюбі жила в достатках) спричинило трагічний фінал взаємин доч­ки й Семена. Максим міг дозволити доньці одружитися лише з вільним козаком, тож Катря й почала дожидати Семена, поки він відслужить у пана. Але не дочекалася: уже перед самим звільненням коханий загинув під час бурі на Дніпрі.

Оповідання написано в романтичному ключі: автор періодично пе­реносить читача в нічну пору, змальовує неймовірні пейзажі, які підси­люють психологізм у творі: “А на самому березі верба – аж геть попус­тила віти на воду. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого, схи­лила голівку на білую ручку; взяли її думки та гадки. Там під кучерявою вербою, і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковому вінку”.

Оповідання має традиційну композицію: класично розміщені сю­жетні елементи – експозиція (І частина), зав’язка (ІІ частина), розви­ток дії (ІІІ частина), кульмінація (ІV частина) і в останній (V частині) розв’язка.

Зображення трагізму внутрішнього світу героя, ліризм і драматич­ний сюжет, наявність в оповіданні діалогів, казкових елементів дають підстави назвати оповідання Марка Вовчка “Максим Гримач” баладним.

Тарас Шевченко присвятив авторці “Народних оповідань” вірш “Марку Вовчку”, у якому назвав її “кротким пророком” і “донею”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Аналіз “Максим Гримач”

Categories: Літературні аналізи

Links