Образ Батьківщини в лірику С. Єсеніна
Говорити про С. Єсеніна – це значить говорити про Родину. Не зрячи ж він сказав: “Почуття Батьківщини основне в моїй творчості”. Час Єсеніна – це час крутих поворотів в історії. Але поет залишився вірний своїй Батьківщині, своїй землі, рідній природі.
Можна сказати, що поезія С. Єсеніна увібрала в себе все краще, що було створено до нього Пушкіним, Лермонтовим, Кольцовим, Некрасовим. Але при цьому Єсенін не копіює, не наслідує, а зздает самобутній образ рідної природи, своєї Батьківщини Ще юнаків Сергій Єсенін написав слова, які символізують
” У цьому – весь Єсенін. І не зрячи, коли говорять про Росці, згадують Сергія Єсеніна. А коли ми вспоминаймання про Єсеніна, ми думаємо про російські берези, про маму, про золотий гай. Відговорив гай золота Березовою, веселою мовою, И журавлі, сумно пролітаючи, не жалують більше ні про що.
Читаючи вірші Єсеніна, деякі замислюються про своїй життя, про свою любов. Не жалую, не кличу, не плачу, Все пройде, як з білих яблунь дим. Увяданья золотом охоплений, Я не буду більше молодим.
Адже про що б не писав Єсенін: про любов до жінки й рідного краю, про природу, – він завжди залишався патріотом. Напевно, праві ті, хто вважає, що говорити про Єсеніна – значить говорити про Росію, про країну “березового ситцю”, як накликав її поет. Тема батьківщини з’являється в поезії Єсеніна в образах “великої” і “малої” батьківщини.
Мала батьківщина – це те, що оточувало поета з дитинства: рідне село, рідна природа, що покосилися хати… Єсенін володів здивуйтельной здатністю розповісти про красу природи, про рідний край. Посміхнулися сонні берізки, Розтріпали шовкові коси.
Шелестять зелені сережки, И горять срібні роси. Тема малої батьківщини у творчості Єсеніна поступово переростає в тему великої батьківщини. Єсенін намагається у своїх віршах знайти відповіді на хвилюючі його питання: “Яка вона, Русь? Яке її майбутнє?
“. Але, незважаючи на всі труднощі, сумніви, любов до своєї землі у творчості поета залишається основною темою: Але люблю тебе, батьківщина лагідна! А за що – розгадати не можу. Доля російського села хвилювала С. Єсеніна практически все життя. Але якщо в ранніх віршах поет, зображуючи росіянку село, показує насамперед красу її природи, то в дозрілих літах С. Єсенін начинает міркувати про майбутнє Росії й про майбутнє росіянці села. З одного боку, він вірить у відновлення Рісці, але з іншого боку, чомусь із гіркотою визнаєся: “Адже йде зовсім не той соціалізм, про яке я думав”.
У поета з’являється “смуток за що йде, миле, рідне”, острах, що старе російське село роздавить сила мертвого механічного міста. Однак хід історії зупинити не можна. Поет бачить, що “кінь сталевий победил коня живого”. Але, незважаючи на це, Єсенін залишається відданий своєму селу, тому й продовжує оспівувати її. “Я останній поет села”, писав він в одноіменном вірші, зайвий раз підкреслюючи неизбежность змін у долі російського села, але й доводячи в той же час зв’язок зі своєю малою батьківщиною, яку не можна забути.
Як будь-який патріот, Єсенін хотів бачити свою Батьківщину могутньої, сильної. Але він ніколи не забував і про рідний “бревенчатой хаті”, що символізувала для нього малу батьківщину. І незважаючи на зміни, которие відбувалися в Росії, Єсенін говорить: Однаково залишився я поетом Золотий бревенчатой хати. Поезію Сергія Єсеніна можна назвати “ліричною сповіддю”, “біографією у віршах”. Всі його творчесту пронизано ніжною, тривожною любов’ю до людини, до землі, до рідної природи й своєї Батьківщини
(1 votes, average: 5.00 out of 5)