Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Новаліс Поезії у перекладі Михайла Ореста
Новаліс Поезії у перекладі Михайла Ореста
Новаліс (Фрідріх Леопольд фон Гарденберг)
Поезії у перекладі Михайла Ореста
Перекладач: Михайло Орест
Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995
З “Гімнів до ночі”
І
Чи завжди буде вертатись ранок?
Земного власть не мине ніколи?
Буде гірка суєта поглинати
Небесний ночі підліт?
Не буде жертва любові таємна
Горіти вічно?
Приділеним є
Світлу свій час
I бодруванню –
Але безчасним є владарство ночі,
Вічним є тривання сну.
Священний сне!
О, не щаслив
В поденщині нашій земній
Того, хто ночі себе присвятив!
Тільки безумці не бачать тебе
I іншого сну не знають,
Крім тіні,
Яку спочутливо кидаєш ти на нас
В годину смеркання
Справжньої ночі.
Не почувають вони тебе
В злотнім плині виногрон,
В чудесній олії
Дерев мигдалевих
I в соках брунатних маку.
Вони не знають,
Що саме ти
Ніжної діви
Грудь овіваєш
I лоно твориш небом –
Не прознають вони,
Що з давніх легенд
Ти, розкриваючи небо, назустріч виходиш
I ключ несеш
До жител Блаженних,
Тайн безконечних
Німотний после.
ІІ
Раз,
В болях, зникла моя надія, і я, самотній, стояв при сухому
Горбку, що в тіснім і темнім просторі образ зарив мого
Життя, самотній, яким ще ніколи не був ні один самотній,
Гнаний боязню невимовною, безсилий, ще тільки думка
Горя – і коли я оглядався, де мені допомога, ні вперед
Не був спроможен, ні назад – і з безконечною тугою горнувся
До тікаючого, погаслого життя – тоді з блакитних далечин,
З високостей давнього мого блаженства прийшло трепетання
Присмерку – і відразу розірвались узи народження, окови
Світла – відлетіла земна пишнота, а з нею і моя тягота.
Туга спливлася в один новий, незбагненний світ – ти,
Захвате нічний, дрімото небес, перейшов надо мною. Містина
Тихо підвелась – над містиною витав мій визволений,
Новонароджений дух. Оболоком пороху став горбок, і крізь
Оболоко побачив я прояснені риси коханої. В її очах
Покоїлась вічність – я схопив її руки, і сльози стали
Іскристою, нерозривною сув’яззю. Тисячоліття відходили в
Далеч, немов гроза. На її шиї пролив я захоплені сльози
Новому життю – було то перше сновиддя в тобі. Воно минуло,
Але зостався відблиск його, довічна незрушима віра в нічні
Небеса і в сонце їх, кохану.
ІІІ
Тепер я знаю, коли останній буде ранок – коли вже не буде
Світло полохати ночі й любові, коли дрімота стане вічною
І єдиним невичерпним сновиддям. Небесна втома вже ніколи
Мене не покине. Далека і трудна була дорога до святої
Могили, і хрест був тяжким. Чиї уста воложила раз
Кришталева хвиля, яка, звичайним чуттям незрима, струмує
В темному лоні горбка, біля стіп якого розбивається прибій
Земного, хто стояв на цих намежних горах світу і вглядався
По той бік, в нову країну, де ночі оселище: воістину не
Вернеться знову він у світ суєти, в країну, де правує
Світло і вічний неспокій домує. Вгорі він будує для себе
Житла, житла миру, томліє бажанням і любить, глядить
По той бік, поки найжаданіша з усіх годин не порве його
Наниз – в глибину джерела. Земне спливе наверх і кане,
Омите висотою; але що стало святим через доторк любові,
Попливе, розкуте, укритими ходами в потойбічний світ,
Де воно, мов оболоки, зіллється з дорогими усопшими.
IV
Іду потойбіч,
I кожен біль
Розквітне з часом
Як солодь і хміль
Недовго ждати,
Скінчиться путь,
Сп’яніло я ляжу
Любові на грудь.
Життя безконечне
Сплесне в мені,
З висот побачу
Тебе в низині.
Погасне твій поблиск,
Де мріє горбок,
I тінь покладе там
Свіжущий вінок.-
Потужно, коханий,
Мене впивай,
По сні спізнаю
Любов нехай!
Плин смерті юнящий
Я чую тепер,
I кров моя стала
Бальзам і етер.
Я в мужній вірі
Живу всі дні
I мру ночами
В святім огні.
Пісня пустельника
Радо в долах я живу ще,
Усміхаючись ночам,
Бо любов пиття цілюще
Всім моїм дарує дням.
Крапель зажиття чудесних
Душу ввись несе мою –
В цім бутті біля небесних
Брам сп’янілий я стою.
Споглядання святомирне
Гасить болещі мутні –
Жон цариця серце вірне
Щедро подає мені!
Слізні роки прояснили
Персть, їй давши тьми заказ,
I в ній образ нарізьбили:
Вічності дороговказ.
Як малу лише хвилину,
Чую днів безкраїй ряд,
I, коли цей світ покину,
Вдячно гляну я назад.
Карбункул
В його крові, що буде вік палати,
Таїться мудро знамено святе;
Цей камінь з серцем можна порівняти,
Що образ в нім Незнаної цвіте.
Як перший іскор безліччю пойнятий,
Так в другім хвиля світляна росте.
Причину блиску, світло перший криє –
Чи так і серце серця заясніє?
Коли числа і мір уміння
Ключем не буде до створіння,
А ті, що люблять чи співають,
Над мудрість мудрих все спізнають,
Коли наш світ у вільне щастя,
В життя і в світ назад подасться,
А справжня ясність непоблідло
Пойме собою тінь і світло,
Коли в легенді, казці, вірші
Діла землі прознають ширше,-
Тоді таємне слово чуд
Зруйнує владу всіх облуд.
Гімн
Мало хто знає
Тайну любові
I чує ненасит
I спрагу всякчас.
Вечері святої
Значення горнє
Є загадка людським чуттям.
Але хто хоч раз
З гарячих і любих уст
Подих спивав життя,
Кому священний жар розтопляв
Серце на хвилі тремтливі,
Кому розкрилися очі –
I він небесний
Глиб незбагненний міряв,
Той буде їсти від тіла його
I пити від крові його
Довічно.
Хто тіла земного
Високий зміст розгадав?
Хто може сказати,
Що кров розуміє він?
Все стане тілом колись,
Єдиним тілом,
В небесній крові
Плавати буде пара блаженна.-
О, якби океан вселенський
Уже червонів,
I ароматною плоттю
Набрякла скала!
Ніколи любов не всититься.
Власним доволі і любим досить
Не зможе вона коханого мати.
Від уст, ніжніших щоразу,
Споживане буде ставати
Любішим і ближчим.
Пристрасть палкіша
Душу тремтінням пойме,
Ще спраглішим, ще голоднішим
Стане серце:
Так буде тривати любові втіха
З вічності в вічність.
Якби тверезі
Пробу поклали раз на уста,
Все полишили б вони
I сіли б до нас
За стіл пожадання,
Що він не спустіє ніколи.
Вони нескінченну спізнали б
Повню любові
I славили б страву:
Тіло і кров.
Умираючий геній
Прийди, жадана! Знов не позве тебе
Мій голос; мить прощання наблизилась.
Чого шукав, знайшов я нині,
I чаклування окови тануть.
Поглянь: істота красна, володарка
Руйнує чари; довго і марно я
Вглядався в кожен трон; нарешті
Чую за ними отчизни поклик.
В глибу земної форми палає вже
Потужно тайний пломінь – моє старе
Єство: хай будеш ти жерцем і
Спів повороту співай офірі.
Візьми ці віти, ними покрий мене
I проти сходу пісню узнесену
Співай, допоки сонце зійде:
Двері прасвіту мені відкрити.
Покров, що слав мені аромат колись,
По тому, злотний, в доли опуститься;
Хто дише ним, в любові вічній
Ревне клянеться княгині красній.
До Жанетти
Мала володарко, дімок візьми мій,
Книжки мої, і будь утішна з дібр моїх,
I мрії кроткі, мій клейнод незримий
Візьми собі і їх.
Щось маю ще? Тобі я без відмови
Ще посох, і вінок, і келих дам мої.
Ти хочеш більше? Серця і любови?
Вони давно твої.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)
Схожі твори:
- Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Михайла Ореста Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Михайла Ореста Перекладач: Михайло Орест Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995 Границі людства Коли споконвічний Святий Отець В спокої руки З розкочених хмар Благословенство перунів Сіє на землю,- Я цілую останній Край одіння його I трепет...
- Марина Цвєтаєва Поезії у перекладі Ванди Савранської Марина Цвєтаєва Поезії Перекладач: Ванда Савранська Я знаю правду! Всі інші правди – пусте! Навіщо людям з людьми на землі боротись? Погляньте: вечір, погляньте – вже ніч іде. Про що – поети, коханці і полководці? Вже вітер стелеться, уже земля в росі, Вже скоро зоряні застигнуть заметілі, І під землею...
- Лі Бо Поезії в перекладі Л. С. Первомайського Лі Бо Поезії Перекладач: Л. С. Первомайський Джерело: З книги: Первомайський Л. С. Твори: В 7-ми т. Т. 6: Переклади. / Упоряд. С. Пархомовського.- К.: Дніпро, 1986. В зимовий день повертаюсь До своєї старої хати в горах З очей моїх втомлених Ще не зітер я сльози?, Ще пил на одежі...
- Акакій Церетелі Поезії в перекладі Миколи Бажана Акакій Церетелі Поезії Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Імеретинська колискова Спи, малий мужицький синку, спи, моя забаво! Хилиш сонно ти голівку, тиху й кучеряву, До грудей своєї неньки припадаєш мляво. Спи, мій синку, іав-нана, іав-нанінао! Каже мати:- Мій...
- Максим Танк Поезії у перекладі А. Глущака Максим Танк Поезії Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 Кордони Існують кордони не менш важливі, Ніж державні, – Хоч вони не усталені Спеціальними знаками, Їх немає на картах,...
- Артюр Рембо Поезії в перекладі М. Лукаша Артюр Рембо Поезії в перекладі М. Лукаша Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 О зaмки, о роки! У всіх свої гріхи… Чародіїв пильний учень, Знаю: щастя неминуче. Тож салют йому, салют, Доки піє наш когут. Вже нема чого й бажати – Все обмислить мій вожатий....
- Йоганн Вольфганг Гете Поезії в перекладі Миколи Зерова Йоганн Вольфганг Гете Поезії Перекладач: Микола Зеров Джерело: З книги: Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1990 Прагнення Хто лише муку зна, муку кохання, Лиш той пізнав до дна моє страждання! Сам я без втіхи й сна смутний блукаю… Хто мене любить, зна, в дальньому краю; Душа моя...
- Паоло Яшвілі Поезії в перекладі Миколи Бажана Паоло Яшвілі Поезії Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Тбілісі Серце на гору Давидову лине – Там би знайшло свій притулок у висі. Там би раптово упав на коліна Я перед сонцем і перед Тбілісі. Місто моє! Не жалієш...
- НОВАЛІС (1772 – 1801) НОВАЛІС (Novalis; автонім: Гарденберг, Фрідріх фон Леопольд Фрайгер фон – 02.05.1772, Оберві-дерштебе, Тюрингїя – 25.03.1801, Вейсенфельс) – німецький письменник. Фрідріх фон Гарденберг, який обрав собі псевдонім Новаліс (з лат. – той, хто обробляє цілину), був найобдарованішим митцем в енському гуртку і взагалі серед німецьких романтиків. Водночас він...
- Світ поезії Михайла Старицького 70-90-і роки XIX століття в розвитку української поезії позначені ідейними та естетичними шуканнями, прагненням збагатити її тематику, розширити коло проблем, які щодня ставить перед людиною життя. Михайла Старицького, відомого драматурга і театрального діяча, по праву називають також видатним талановитим поетом, який збагатив нашу літературу шедеврами громадянської й інтимної лірики. Сильна,...
- Авангардизм поезії Михайла Семенка Про український футуризм почали згадувати порівняно недавно. Проте не слід забувати, що у 10-30 роки XX століття це була потужна авангардна течія у нашій літературі. Очолював групу футуристів Михайло Семенко. Людина-блискавка, людина, яка вміла робити мертві петлі у поетичному небі, людина, яка стверджувалась і вдосконалювалась, розробляючи власний неповторний стиль. Разом...
- Гортаючи книгу Ореста Субтельного Гортаючи книгу Ореста Субтельного Що таке історія? Це розповідь про минуле та про його вплив на сучасність. Як кожна розповідь вона може бути цікавою й нецікавою, довгою або короткою, страшною чи смішною. А ще історія може бути правдивою й неправдивою. Нещодавно мені до рук потрапила книга Ореста Субтельного “Україна. Історія”....
- Відтворення долі покоління сучасників у поезії Михайла Лєрмонтова Російський співає, у творчості якого відбились тенденції романтичного й реалістичного напряму. У віршах (“І нудно й сумно”, “На дорогу йду яв самотині”), поемах (“Мцирі”, 1840; “Маскарад”, 1835), романі “Герой нашого години” (1840) відчутна зосередженість автора на внутрішньому світі ліричного героя, у центрі – проблема особистості. “Герой нашого години” – морально-психологічний...
- П’єр-Жан Беранже Вибране у перекладі Василя Мисика П’єр-Жан Беранже Вибране Перекладач: Василь Мисик Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990 Смерть і Поліція Про вашу звідавшись недугу, Префект поліції звелів, Щоб допоміг я вам, як другу, I з ложа смертного підвів. До столу ж! Хай лунає спів! На лікарів даремні ваші трати: То слуги смерті –...
- Кіндрат Рилєєв Вірші у перекладі М. Рильського Кіндрат Рилєєв Вірші Перекладач: М. Рильський Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п’ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984 О. П. Єрмолову Любимче Марса і Паллади, Що заслужив ім’я – Росії вірний син, Єрмолов! Рятувать спіши синів Еллади, Північних генія дружин! Пізнавши вихованця слави По змаху владної...
- Микола Некрасов Вірші у перекладі М. Рильського Микола Некрасов Вірші Перекладач: М. Рильський Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п’ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984 В дорозі Скучно! Скучно!.. Поштарю меткий, Ти б розвіяв тяжку мою скуку! Заспівай-но мені щось про вік молодий, Про рекрутський набір і розлуку; Чимсь химерним мене посміши, Де...
- Іван Крилов Байки у перекладі М. Рильського Іван Крилов Байки Перекладач: М. Терещенко Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п’ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984 Муха й подорожні У спеку, в літній день, в південну саме пору, Піском розсипчастим, під гору, Тяжкий, з родиною дворян Вчотирикінь ридван Ледь пхався. Геть коні змучились; хоч...
- Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Василя Мисика Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Василя Мисика Перекладач: Василь Мисик Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990 Рима Ми віршем тішимся дзвінким. Та думку зберегти ясною – Цю найдорожчу нашу зброю – Для мене варт найкращих рим. Ентузіазм Ентузіазм – це річ хороша, Але на устриць трохи схожа,...
- Джозеф-Редьярд Кіплінг Синові у перекладі Є. Сверстюка Джозеф-Редьярд Кіплінг Синові Перекладач: Є. Сверстюк Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Як вистоїш, коли всі проти тебе – Упали духом і тебе клянуть, Як всупереч усім ти віриш в себе, А з їх зневіри також...
- Олександр Пушкін Вірші в перекладі Василя Мисика Олександр Пушкін Вірші в перекладі Василя Мисика Перекладач: Василь Мисик Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990 Зимовий вечір Буря млою небо криє, Біле крутячи гноття; То, як звір, вона завиє, То заплаче, як дитя. То над дахом почорнілим Куликами зашумить, То мандрівником спізнілим У віконця задзвенить. Хатка в...