“Маленька людина” у літературі післяреволюційного часу
Об нещасну й знедолену, зухвалу жалість і жаль, писали найбільші майстри російської класичної літератури. Ми страждаємо разом із Самсоном Выриным, що тужить по дочці, але розуміє, що йому важко змагатися з багатим Мінським. Ми жалуємо “маленької людини” у творах Гоголя. У творах Достоєвського зіштовхуємося з безжалісною картиною миру, де немає місця жалю, де всі вирішують гроші. У такому світі шлях “принижен і ображених” закінчується загибеллю. Симпатію й співчуття викликала маленька людина Толстого
У післяреволюційний час
Читаючи оповідання Зощенко, ми зіштовхуємося з людиною, що звикла до свого незначного положення в суспільстві, до того, що його доля – ніщо в порівнянні з будь-якою інструкцією, наказом. Така людина поступово втрачає почуття самоповаги, схиляється, підлещується перед тими, від кого він залежить. Він турбується лише про власну вигоду. Тому у свідомості багатьох людей революція представлена
Хоча куди б не пішла “маленька людина”, вона скрізь почуває себе приниженим: у магазині, у лікарні… У ньому бачать кого завгодно – покупця, пацієнта, відвідувача, але не людини. Зощенко намагався допомогти “маленьким людям” перебороти своє рабське положення й відчути повага д самим себе
Интере”маленька людина” Булгакова – Кульок, що сполучив у собі минуле собаки й п’яниці Чугункова. Кульок-Пес викликав у нас співчуття. Його життя повне позбавлень і несправедливості. Може бути, тому Кульок народився з почуттям ненависті до кривдників? Але він мстить не тільки тим, хто колись кривдив його. Він мстить, бажаючи піднятися, самоствердитися за рахунок інших, а не ціною власних зусиль. Кульок думає тільки про себе, а не про соціальну справедливість. Його бажання – користуватися благами, якими користувалися інші. Але ці блага він не збирається заробляти або створювати. Він може тільки забрати в інших
Такий герой навряд чи погодиться називатися “маленьким”. Булгаков малює нове суспільство, у якому до влади прийшли раби, ні в чому не змінили свою рабську сутність. Тільки замість догідливості й покірності вищим у них з’являється жорстокість стосовно залежного від них людям
Різний підхід до теми “маленької людини” у Булгакова й Зощенко пояснюється розходженням в оцінці результатів перевороту 1917 року, різницею їх культурних і суспільно-політичних позицій
Далеко не вся російська інтелігенція прийняла й зрозуміла великі здійснення Жовтня. І побоювання за культуру країни грали не останню роль у неприйнятті революційних здійснень. У революції, що свершились М. Булгаков бачив катастрофу для країни. Для нього революція – хаос, кровопролиття, падіння рівня моральності, неуцтво. Погляди автора, його досить скептичне відношення до нової дійсності виражені їм чітко й відверто. Він вірить у природний людський порядок на землі, тільки не можна йти від моральних норм, плутати добро й зло. Булгаков попереджає про неможливість “переробки” людини, його душі, свідомості. Неможливо штучно фабрикувати “нової людини”. Він розумів, що головне лихо Росії – у падінні рівня моральності, що, на його думку, було пов’язане зі знищенням інтелігенції. І якщо багато хто в ті роки призивали відректися від старого миру, обтрусити “його порох з наших ніг”, те М. Булгаков зберігав і поетизував все краще, що було в ньому – високу духовну культуру, моральність
М. Зощенко поставився до революції як до “народження нового життя”. Натхненний новими ідеями, він вважає за необхідне приносити практичну користь країні. Це не заважає йому, однак, критично ставитися до радянського життя.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)