У одній землянці ввечері зібралися діти. Діти відіграли й багато сміялися. Один хлопчик сиротка вмовляв товаришів не сміятися:
- Тихіше, не можна вночі сміятися, а то бог прийде й з'їсть нас!
Але діти не слухалися й ще голосніше сміялися.
Сиротка почув тупіт і сказав: – Тихіше, тихіше, хто те йде! Тупіт став сабоніше. Хлопчик закрив двері. Бог обхопив землянку й став шукати двері, але не знайшов. Потягнув він у себе повітря, і двері розгорнули. Бог глянув у землянку, і діти відразу вмерли – хто сміявся, той і залишився з відкритим ротом, хто стрибав – так і застиг на одній нозі. Тільки сиротка сховався й залишився живий.
Бог поставив його перед собою. Хлопчик упав на шкіри.
- Устань скоріше! - сказав бог. - Прикидаєшся, що ти мертвий? Хіба ти прагнеш умерти?
- Я тебе боюся, ти мене з'їж!
- Ні, я тебе не знімання. Краще ми з тобою пограємо у прятки – прагнеш? Ховайся добре, якщо я тебе знайду – заріжу, а якщо ти мене знайдеш – теж заріжеш!
Сховався бог за полог, хлопчик його відразу знайшов, – Почекай, – сказав бог, – дай я тебе пошукаю!
Шукає бог хлопчика довго довго. Знесилився й говорить:
- Виходи, я не можу тебе знайти. Де ти?
- Ось я, – сказав хлопчик і визирнув з під ноги бога. У бога були волохаті ноги, і хлопчик тримався за волосся.
- А, ось ти де! Давай ще раз зіграємо. Сховався бог у притвор. Хлопчик побачив бога по величезних очах. Потім хлопчик сховався у щілину, і бог його знову не знайшов.
- Виходи!
Хлопчик вийшов, і бог сказав:
- Ну добре, точи ніж!
Коли ніж був відточений, хлопчик ударив бога ножем у груди, але не сабоно. Тоді бог вирвав із грудей ніж, розмахнувся, із силою вдарив себе ножем і впав.
Умер бог, а хлопчик пішов у сусіднє стійбище.