Короткий виклад змісту оповідання “Лісова стежка”
Тибуриус Кнайт слил більшим диваком. Причин тому було трохи. По-перше, батько його був диваком. По-друге, мати його також відрізнялася чудностями, головної з яких була надмірна турбота про здоров’я сина. Гувернер його мав настільки сильну тягу до порядку, що хлопчик зненавидів усяке ученье. Богатий дядюшка також брав участь у вихованні племінника, збираючись зробити його своїм спадкоємцем. Тибуриус ріс замисленим і неуважним. Коли один за іншим умерли всі його вихователі, він залишився самотнім і безпомічним. Тибуриус накупив собі гарних
Ластівки й дятли, що раніше кружляли поруч її, полетіли, і вона коштує самотня, всіма покинута”. Він з ранку до ночі читав книги по медицині, знаходячи в себе всі нові й нові хвороби. Неподалік від Тибуриуса оселилася людина, що також слили диваком. Будучи доктором медицини, він не практикував зовсім, а займався хліборобством і садівництвом. До вас і
Проїхавши всього один день, він загордився, що вийшов дуже далеко від будинку, а спереду було ще два дні шляху. На курорті він також ні з ким не спілкувався й, обговоривши план лікування з місцевим доктором, регулярно робив моціон по раз і назавжди вибраному шляху. Але от один раз він змінив звичайний маршрут і, залишивши, як завжди, коляску й слуг на дорозі, пішов по вузькій стежці. Тропа петляла серед дерев, ліс ставав всі густіше, холодніло, і Тибуриус зрозумів, що пішов далі, ніж припускав. Він повернув назад, ішов усе швидше й швидше, але ні знайомої скелі, ні його коляски не було видно. Тибу-риусу стало страшно, і він зробив те, чого не робив уже давно: побіг. Але ліс усе не рідів, стежка вилася й вилася меж дерев:
Тибуриус заблудився. Він дуже утомився, він крокував і крокував і дійшов до лугу, що розкинувся на схилі гори. Швидко темніло. На щастя, Тибуриус зустрів дроворуба, і той показав йому дорогу в місто. Тибуриус повернувся в готель пішки, серед ночі, чим чимало здивував службовців. Боячись, що ця пригода згубно відіб’ється на його здоров’я, Тибуриус укрився двома ковдрами й заснув. Але, прокинувшись, почував себе прекрасно, а те, що в нього боліли ноги, було зовсім природно – адже він ніколи в житті не робив настільки довгих прогулянок. Він хотів зрозуміти, як вийшло, що він заблудився, і через якийсь час вирішив повторити прогулянку по лісовій стежці. Тепер^-те він був упевнений, що не зіб’ється зі шляхи. Він ішов по стежці, пильно стежачи за кам’яною стіною, уздовж якого вона вилася, і раптом помітив, що в кам’янистому місці, де тропа була малопомітна, з нею зливалася інша, більше помітна, і неподалік піднімалася прямо в ліс. Тибуриус зрозумів, що щораз, вертаючись назад, попадав на це відгалуження, що повело його далеко від коляски й від слуг
З того дня він став часто робити прогулянки по лісовій стежці й робити замальовки. Один раз він зустрів на тропі селянську дівчину з кошиком, повної суниці. Дівчина почастувала його ягодами й обіцяла показати місця, де росте суниця. Тибуриус став часто ходити в ліс разом з Марією – так кликали дівчину. Коли курортний сезон закінчився, Тибуриус повернувся у свій маєток, але навесні знову поїхав на води. У лісі він знову зустрів Марію й знову став часто гуляти разом з дівчиною. Одного чудового дня він помітив, що Марія – красуня, і незабаром йому спала на думку думка женитися на ній. Дівчина дала свою згоду. Тибуриус переселився на її батьківщину й став за прикладом свого зцілителя сам господарювати. Доктор, що порадив у свій час Тибуриусу женитися, теж перебрався в ці місця, він часто відвідує Тибуриуса й шанобливо називає його не інакше як “друг мій Теодор” – адже Тибуриус було не ім’я, а прізвисько цього дивака, поки він не став звичайною щасливою людиною
О. Э. Гринберг
(2 votes, average: 4.50 out of 5)