Короткий аналіз поеми Пушкіна “Цигани”
В “Циганах” (як трохи раніше й в “Кавказькому бранці”) використовується сюжет, що одержав широку популярність із часів французького письменника й мислителя Жан Жака Руссо. Алеко, розчарований цивілізованим “міським” суспільством, попадає в екзотичний для читача циганський табір, у новий для себе мир “природних” людей – простих, вільних, близьких до природи, позбавлених забобонів, без якої б те не було штучності й удавання. Здавалося б, саме тут Алеко повинен знайти щиросердечний спокій, внутрішньо розкріпачитися. У
У ранніх романтичних поемах центральне місце звичайно займав герой, точка зору якого наближалася до авторського. “Циганах” Алеко даний об’єктивно, Пушкін дивиться на нього як би з боку. Більш чітко й виразно поставлена в “Циганах” проблема “людина й середовище”: уже намічене залежність героя від що породили й виховало його суспільства. Так простягається нитка до досягнень Пушкіна-Реаліста