Жив у одному селі багата людина. Будинок його стояв у великої дороги, а перед воротами росло величезне шовковичне дерево.
Одного разу біля будинку з'явився якийсь бідняк і присів відпочити у прохолодній тіні дерева. Багатій вийшов і накинувся на нього:
- Агов ти, не смій тут сидіти, убирайся, так поживіше?
- Убиратися? Як же так? А якщо я прагну тут посидіти? - заперечив бідняк.
- Це дерево належить мені. Я поливав його, і ось воно виросло більшим і тінистим. Тому тінь дерева теж належить мені, - сказав багатій.
- Ну якщо так, то продай мені цю тінь. Я хоч небагато, так заплачу тобі, - запропонував бідняк.
Почувши слова я заплачу тобі, багатій з радістю погодився:
- Ну, ось це зовсім інша розмова. Продати тінь я можу. Випадково відразу виявилися свідки, і угода відбулася.
Та ось бідняк став приходити сюди щодня, щоб насолоджуватися прохолоддю тінистого дерева. Якщо тінь падала усередину двору, він сідав відпочивати у дворі; якщо у тіні виявлялася кухня, він всідався у кухні; тінь падала на альтанку для гостей - бідняк заходив і туди. Одним словом, де була тінь - там він і влаштовувався. Іноді він приходив один, а іноді приводив із собою друзів і знайомих. Траплялося, що у тіні відпочивали навіть осли й інша худоба, що належала його друзям. Якось раз багатій не витримав і розсердився:
- Агов, чому ти розсідаєшся у дворі й у альтанці? Не смій ходити сюди!
- Хіба я не купив у тебе тінь цього дерева? - заперечив бідняк.- А якщо так, то куди б тінь не падала, там я й всідаюся.
Як не гневался багатій, робити було нема чого.
Прийшли якось до багатія гості, і хазяїн прийняв їх у альтанці. Бідняк, не обертаючи на них уваги, вразвалку ввійшов у альтанку й сів у тіні. Гості зі здивуванням подивилися на нього: їм здалося це дивним. Але довідавшись у чому справа, вони прийнялися сміятися. Разом з ними сміявся й бідняк. Після цього випадку над багатієм усі стали так потішатися, що йому довелося переїхати у інше село.
А бідняк поселився у його будинку, і там, де колишній хазяїн прив'язував коней, він прив'язав свого осла. Та хто б не прийшов посидіти у тіні шовковичного дерева, бідняк нікого не гнав ладь.