Жили на світі старий з бабою, і було у них семеро дочок. У шістьох волосся довгі, гарні, а у сьомий — плішина. Ось баба й говорить старому:
- У змія золоті квіти цвітуть, побери-но сокира так піди зрубай їх. Старшій дочці так другої даси по золотій квітці, а мені принесеш простий білий.
Побрав чоловік сокира, поклав його на плече, іде й співає:
- Дун-Дун-Дун — старшій дочці дам золотий квітка, дун-дун-дун — другій дочці дам золотий квітка...
Став він рубати білу квітку, так упустив свою сокиру Золоте лезо у нору до змія.
- Змій, змій, віддай мені сокира Золота лезо!
- Перегоди, зараз устану.
- Змій, змій, віддай мені сокира Золота лезо!
- Перегоди, носки надягну.
- Змій, змій, віддай мені сокира Золота лезо!
- Перегоди, вогонь розпалю.
Розсердився отут старий так як крикне:
- Агов, змій, жваво подай мені моя сокира Золота лезо!
- А що ти мені даси за нього?
- Гарну кішку мишей ловити.
- Є у мене кішка!
- Тоді собаку ворота сторожити.
- Є у мене собака!
- Тоді курку, щоб яйця несла.
- Є у мене курка!
- Тоді свиню з поросятами!
- Є у мене свиня з поросятами!
- Віддам тобі гарну дівчину у дружин!
- Веди її скоріше сюди! Приведеш — одержиш свою сокиру Золоте лезо.
Відвертав батько додому, сіл на старий жернов. Прийшла старша дочка, говорить:
- Батько, а батько! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кан сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодний жернов сів. Не тайся, розкажи, що з тобою приключилося?
- Праг я вам по золотій квітці добути, так упустив сокиру Золоте лезо у нору до змія. А змій замість сокири одну з вас у дружин вимагає. Підеш заміж за змія?
- Не піду, смердючий він.
Прийшла друга дочка, говорить:
- Батько, а батько! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кан сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодний жернов сів. Не тайся, розкажи, що з тобою приключилося?
- Праг я вам по золотій квітці добути, так упустив сокиру Золоте лезо у нору до змія. А змій замість сокири одну з вас у дружин вимагає. Підеш заміж за змія?
- Не піду, смердючий він!
Прийшла дружина-баба, говорить:
- Щодня ти, як прийдеш, на теплий кан сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодний жернов сів. Не тайся, розкажи, що з тобою приключилося?
- Що пуття тобі розповідати? Ти адже теж не підеш заміж за змія! Рубав я біла квітка й упустила сокиру у нору до змія. А змій замість сокири одну з наших дочок у дружин вимагає.
Підійшла третя дочка, говорить:
- Батько, а батько! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кан сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодний жернов сів. Не тайся, розкажи, що з тобою приключилося?
- Праг я вам по золотій квітці добути, так упустив сокиру Золоте лезо у нору до змія. А змій замість сокири одну з вас у дружин вимагає. Підеш заміж за змія?
- Не піду, смердючий він.
Підійшла четверта дочка, говорить:
- Батько, а батько! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кан сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодний жернов сів. Не тайся, розкажи, що з тобою приключилося?
- Праг я вам по золотій квітці добути, так упустив сокиру Золоте лезо у нору до змія. А змій замість сокири одну з вас у дружин вимагає. Підеш заміж за змія?
- Не піду, смердючий він!
Підійшла п'ята дочка, говорить:
- Батько, а батько! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кан сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодний жернов сів. Не тайся, розкажи, що з тобою приключилося?
- Праг я добути вам по золотій квітці, так упустив сокиру Золоте лезо у нору до змія. А змій замість сокири одну з вас у дружин вимагає. Підеш заміж за змія?
- Не піду, смердючий він!
Підійшла шоста дочка, говорить:
- Батько, а батько! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кан сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодний жернов сів. Не тайся, розкажи, що з тобою приключилося?
- Праг я добути вам по золотій квітці, так упустив сокиру Золоте лезо у нору до змія. А змій замість сокири одну з вас у дружин вимагає. Підеш заміж за змія?
- Не піду, смердючий він!
Підійшла сьома дочка, говорить;
- Батько, а батько! Щодня ти, як прийдеш, на теплий кан сідаєш. А сьогодні прийшов, на холодний жернов сів. Не тайся, розкажи, що з тобою приключилося?
- Що пуття розповідати? Змієві дружина потрібна гарна, а не плішива. Навіть і не знаю, побере він тебе або не побере?
- А я згодна заміж за змія піти!
- Згодна, так і йди!
- Тільки піди попроси спершу у змія великий гребінь!
Пішов батько до змія:
- Змій, а змій, моя сьома дочка згодна заміж за тебе піти, тільки просить, щоб спершу ти їй великий гребінь дав.
Дав змій великий гребінь. Побрав його старий, відвертав додому.
Устала сьома дочка у воротах, чеше волосся так присуджує:
Перший раз розчешу — до великої дороги дотягну.
Другий раз розчешу — до зміїної нори дотягну.
Третій раз розчешу — до зеленого кана дістану!
Умить розчесала дівчина волосся й відправилася у шлях.
Віл рум'яна везе, кінь — пудру.
Верблюд десять шматків парчі тягне.
Горобці мотузку із червоним кінцем.
Ластівки — пляшки з різнобарвним вином несуть.
Золотавий баран — таз для вмивання.
Привів старий дочку до змія, і віддав йому змій сокира Золота лезо.
Увійшла дівчина до змія у нору й стала його дружиною.
Говорить одного разу друга дочка:
- Матінка, дозволь мені провідати меншу сестру!
- Сходь провідай!
Пішла дівчина. Іде, раптом пастуха зустрічає.
- Скажи пастух, де моя менша сестра живе?
- А хто вона, твоя менша сестра?
- Змеева дружина.
- Перейдеш гору — підеш по схилу. Розгребеш купу гною з будинок висотою. Там і буде нора змія.
Прийнялася дівчина лаяти пастуха.
- Та не соромно тобі брехати! Хто стане жити у гнойовій купі?
Пішла дівчина далі.
Раптом свинопас їй назустріч попався.
- Скажи, свинопас, де моя менша сестра живе?
- А хто вона, твоя менша сестра?
- Змеева дружина.
- Перейдеш гору — підеш по схилу. Розгребеш купу гною з будинок висотою, там і буде нора змія.
- Дурень ти, дурень, хто це стане жити у купі гною?
Сказала так дівчина й пішла далі.
Перейшла гору, пішла по схилу, розгребла купу гною з будинок висотою, дивиться — і насправді нора. Стала дівчина кликати:
- Сестричка, а сестричка!
- Це старша сестра подарувала?
- Ось і не вгадала.
- Це друга сестра подарувала?
- А тепер угадала!
- Заходь у будинок!
Зайшла друга сестра у будинок, а молодша давай її пригощати. Наїлася друга сестра, тоді молодша їй і говорить:
- Схоронися скоріше. Ось-ось змій відвертає.
Тільки вона схоронилася, змій входить.
- Чому це отут пахне, а?
- Я особа мила.
- Коли миєш особу, митою особою й пахне.
- Я волосся чесала.
- Коли волосся чешеш, чесаними волоссями й пахне.
- Я плаття інше надягла!
- Говори правду, не те поб'ю!
- Друга сестра прийшла мене провідати!
- Де ж вона?
- Я її під більшим чаном сховала, щоб ти не вбив.
- Ось дурна! Підемо чан піднімемо. Я хоч подивлюся на неї!
Підняли вони чан, друга сестра вилізла з-під нього й залишилася у них жити. Пішов якось змій з будинку, а друга сестра й говорить молодшої:
- Дай-но мені надягти твої носки, сестриця, подивимося, схожі ми друг на дружкові?
- Як же нам не бути схожими, раз одна мати нас народила?
- Дай-но мені надягти твої штани, сестриця, подивимося, схожі ми друг на дружкові?
- Як же нам не бути схожими, раз одна мати нас народила?
- Дай-но мені паплюжити твої сережки, сестриця, підемо до ріки, подивимося, схожі ми друг на дружкові?
- Як же нам не бути схожими, раз одна мати нас народила?
Пішли вони на ріку. Друга сестра зіштовхнула меншу у воду, а сама назад відвертала.
Прийшов змій додому, запитує:
- Куди ж твоя друга сестра поділася?
- Додому відвертала.
- Тому не пожила ще День-інший?
- Справ у неї невпроворот!
- Що це у тебе особа раптом рябою стало?
- Краще не запитуй. Пішли ми відіграти на горохове поле, сестра побігла, я — за нею навздогін, упала прямо на горох — ось і залишилися на особі сліди. Дотепер боляче.
- А що це у тебе раптом ноги такими більшими зробилися?
- По дорозі бігла, туфлі втратила, стали ноги рости й більшими зробилися...
Пішов змій рано ранком на ріку коня напувати, а на березі зелений папуга із червоним дзьобом сидить. Побачив він змія, і давай його лаяти, так так складно:
- Безсоромний змій, безсоромний змій, не лізь своячці за пазуху.
Нічого не відповів змій, додому відвертав.
На інший день знову пішов змій коня напувати, а папуга давай знову його лаяти:
- Безсоромний змій, безсоромний змій, не лізь до своячки за пазуху.
Привів змій коня додому й говорить:
- Ну й посміявся я зараз досхочу. Сидить на березі ріки зелений папуга із червоним дзьобом і кричить: «Безсоромний змій, безсоромний змій, не лізь до своячки за пазуху!»
- Погана тварина! Ну й нехай собі кричить!
На третій день знову пішов змій коня напувати, а папуга знову його лає.
Думає змій: «Може, це моя дружина папугою обернулася», — і говорить:
Гостра мова, шкідлива мова,
Не моя ти дружина — жваво сядь на коня,
Моя ти дружина — влізь до мене у рукав.
Підняв він руку, і папуга прямісінько до нього у рукав залетів.
Приніс змій папуги додому й говорить:
- Гарненько годуй цього папуги, бережи, щоб кішка не зжерла.
Пішов змій. Стала друга сестра волосся чесати так особа мити. А папуга знову за своє:
Не дивися у моє дзеркало, підла!
Не розглядай собачу морду, потвора!
Не займай! гребінь, безсоромна!
Не чеши собачу голову, тварину погана!
Друга сестра від злості губи кусає. На інший день зібрався змій іти, а вона йому й говорить:
- Принеси-но мені води, так побільше!
Приніс їй змій полнехонький чан. Стала вона волосся чесати так особа мити, а папуга знову кричить:
Не дивися у моє дзеркало, підла!
Не розглядай собачу морду, потвора!
Не займай! гребінь, безсоромна!
Не чеши свою собачу голову, тварину погана!
Підскочила отут друга сестра, схопила папугу й утопила у чані. А потім говорить:
- Подивимося, як ти тепер лаятися будеш.
Відвертав змій додому й запитує:
- Щось не чутно мого папуги, куди це він задівся?
- Говорила я тобі, не тягай стільки води, а ти полнехонький чан налив, упав папуга у воду й захлинувся.
Нічого не сказав змій, тільки заплакав гірко.
Стала друга сестра з папуги суп варити. Зварила, змієві кістки дала, а собі м'яса поклала. Не їсть змій, а друга сестра покуштувала, не помітила кісточку й подавилася. Розсердилася вона, побрала м'ясо, за двері викинула, після яму вирила й закопала попугаево м'ясо. Не пройшло й дня, як на тому місці фінікове дерево виросло. Плоди кислие-прекислие. Вийшла друга сестра з будинку, зачепилася за дерево, порвала носки й штани. Прагла додому відвертати, а з дерева рій осиний піднявся й давай її жалити.
Вийшов чоловік з будинку, дивиться — замість рваних косков на ньому нові, а на шапці золота кулька з'явилася. Пішов він назад, дивиться — нові носки у атласні перетворилися, а на шапці срібна кулька з'явилася.
Розсердилася друга сестра, зрубала дерево, зробила з нього ослін і говорить змієві:
- Ну-но, сядь посидь.
Сіл змій, зручно йому й покійно, села друга сестра, а з ослона колючка вилізла так так уколола, що хоч кричи. Порубала друга сестра зі злості ослін і у піч кинула.
Опівночі чує змій — стукає щось, начебто б ткацький верстат. Подивився він, а це сьома сестриця шовк тче. Тче, а сама ледве не плаче. Обійняв її змій, а вона й говорить йому:
- Змій, змій, не обіймай мене, у мене ще кістки не виросли. Побери снігу — зроби мені з нього плаття, побери квітку дикої сливи — зроби мені з нього особа, побери гілки — зроби мені з них кістки. Та стану я такий, як була колись.
Так і зробив змій. Стала менша дочка ще краше. А лиходійку другу сестру змій вигнав, і стали вони із дружиною знову щасливо жити.