Пішов Кукки за дровами. Іде додому й раптом какать захотось. Покакал, пішов було далі й раптом чує, що хтось сердито кричить:
- Навіщо своєї дитину залишаєш! Почекай!
Повернувся Кукки й бачить: з калу жінка утворювалася. Поволок він її додому.
- Мити! - кричить він своїй дружині. - Подругу привів, зустрічай!
- Де ж ти одружився?
- Там, у тундрі жінку знайшов.
А жінка раптом і говорить:
- Там, де Кукки какал, яранга була. Він її за смітник-убиральню прийняв. Розкопайте лопатою, тут стійки для яранги знайдете.
Та вірно, стійки для яранги знайшли, покришку знайшли. Ярангу поставили. Гарна яранга. Мити додому пішла. Кукки з новою дружиною залишився. Одружився він на жінці з калу. Заснули.
Наступного дня раптом яранга зламалася, і Кукки весь у калі виявився. Яранги ні, зламалася. Кричить Кукки:
- Мити, Мити, де моя подруга?
- Немає її, це ж кал. Обдурила вона тебе.
- Ой-Ой! Виявляється, кал обдурив мене. Піду додому.
Обмила його Мити. Розсердився Кукки й усю їжу викинув. Їсти чогось стало. Голодують. Пішов Кукки у ліс за корою.
- За корою частіше ходи, діти голодні. Корою годувати будемо, - говорить йому Мити.
Ходить у ліс за корою Кукки. Мити змішає її з ікрою й дітей годує, а Кукки понемножку дає.
- Викинув їжу, їж стару підошву від торбаз, - говорить йому Мити.
Щодня ходить Кукки за корою. Вертається. Мити дітей годує, а йому тільки старі підошви дає жувати.
Побачив одного разу Кукки вир. Звідти горбуша визирає.
- Заходь! - запрошує його горбуша. - ПРО, схуд же ти!
- Їжу всю викинув, голодуємо ми.
- Так, сабоно охляв ти!
Одружився Кукки на горбуші.
- Іди-но, риби віднеси додому, - говорить йому горбуша. Відніс Кукки додому риби.
- Ось, Мити, ношу з їжею приніс. Багато риби приніс.
- Де ж ти побрав?
- Горбушу-Жінку у дружин побрав.
- Та завжди з нею жити будеш? Може, приведеш?
- Наступного разу приведу.
- Зараз приведи, скоріше приведи.
Пішов Кукки до дружини-горбуші й говорить:
- Подруга дружини. Мити говорить, щоб я тебе привів.
- Що ж, піду, - погодилася горбуша-жінка й навантажує Кукки вареною рибою.
Повів горбушу до себе Кукки.
- Ось, подругу зустрічай, Мити!
- ПРО! Привів уже подругу!
- Так, привів.
- Ну-но, як і раніше за дровами, за корою у ліс ходи.
Пішов Кукки у ліс.
Мити розрізала рибу й зварила голодним дітям. З'їли її, душу-тіло додому пішла. - ПРО, прийшов! - зустрічає Мити Кукки.
- Так, прийшов я, за дровами, що ходив. Де ж подруга?
- Немає її.
- Де ж вона?
- Напевно, додому пішла.
Наступного дня пішов Кукки до дружини-горбуші. Побачив її знову.
- Розрізала мене Мити й зварила. Не веди більше, - просить горбуша Кукки.
Схудла горбуша з тих пір, як її варити сталі, а на початку жирна була. Відніс Усе-таки її знову Кукки, а коли пішов у ліс, то зварила її знову Мити. Повернувся з лісу Кукки.
- Мити, ношу з корою поберіть. Де ж подруга? - Немає її. Знову, напевно, додому пішла.
- Що ж це вона йде увесь час?
Пішов до неї Кукки.
- Де ти?! - кричить він.
- Я перестану до вас ходити, усю рибу не з'їдять.
- Добре, краще вдома будь.
Та стала знову горбуша жити у вирі.