КАЗКИ САЛТЫКОВА-ЩЕДРІНА – ВИД САТИРИ
Сатири сміливий владар. А. С. Пушкін Салтиков-Щедрін – один зі своеобразнейших письменників російської літератури. Його творчість спрямована на викриття пороків суспільства. Його талант прекрасно справлявся з тими завданнями, які ставила перед ним епоха. Взявшись за соціальне викриття, він дуже талановито й віртуозно це робив. Вибравши форму казок, письменник наповнює традиційну народну форму новим змістом
Салтиков-Щедрін прекрасно володіє езоповою мовою, в алегоричній формі якого укладена багатозначність, так потрібна письменникові,
Риби
Він з достатньою часткою сарказму показує нам жахаючу картину, як голодні генерали готові з’їсти один одного, не вміючи дістати їжу в струмках, що кишать рибою,, у лісі, повному фруктів. Вони не знають елементарного: вірять, що булки ростуть на деревах у тім виді, у якому їх подають до стола. Але от що генерали прекрасно знають і вміють, так це експлуатувати народ. Щоб не загинути на острові, вони відшукують “лежень мужика”, що згодом усе для них зробить: і їжу приготує, і з острова вивезе додому, і плати не зажадає. Але сатира письменника спрямована тут не тільки проти генералів-визискувачів, але й проти мужика, що покірно несе свій хрест
Письменник захоплюється вмілим мужиком, що “суп у пригорщах варить, сільця плете…”, але й мотузку, який його зв’язують генерали, він теж виготовив. Годуючи генералів яблуками, мужик вибирає для них спілі так рум’яні, а собі – кислі так гнилі. Чому, звідки така приниженість і покірність долі? Письменник обурений таким положенням речей, він бачить у цьому провину не тільки правлячого класу, але й селян, що дозволяють поневолювати себе, що не піднімаються на соціальний протест, що задовольняються малим
У казці “Самовідданий заєць” схожа ситуація. Заєць покірно