Казки М. Е. Салтикова-Щедріна. Реальне й фантастичне

1. Сатира Салтикова-Щедріна. 2. Жанрові особливості казок. 3. Герої. 4. Фантастичні мотиви. Казки М. Е. Салтикова-Щедріна – це зовсім особливий шар творчості письменника. Практично всі Салтиков-Щедрін створив в останні роки життя.

Ці короткі добутки вражають розмаїтістю художніх прийомів, а так само своїм соціальною значимістю. Письменник адресує свої “казки” “дітям неабиякого віку”. Тим самим Салтиков-Щедрін немов хоче розвінчати наївні ілюзії деяких дорослих, звиклих дивитися на мир крізь рожеві окуляри. Письменник суворо звертається

зі своїми читачами, не щадить їх. Сатира Салтикова-Щедріна в казках особливо гостра й безжалісна.

Письменник використовує фантастичні мотиви, щоб завдяки їм підкреслити соціальні протиріччя. Він буває отрутним і нещадним. Але інакше його добутку не були б настільки точними й правдивими И. С. Тургенєв писав про творчість Салтикова-Щедріна: “Я бачив, як слухачі корчилися від сміху при читанні деяких нарисів Салтикова. Було щось страшне в цьому сміху. Публіка, сміючись, у теж час почувала, як бич хльостає її саме”.

Письменник використовував сатиру для того, щоб змусити читачів задуматися

про соціально-суспільні протиріччя, викликати в їхній свідомості обурення із приводу того, що діється навколо. Салтиков-Щедрін не випадково вибрав жанр казки Завдяки іносказанню він міг відкрито висловлювати свою думку по самих різних питаннях. Салтиков-Щедрін зумів гармонійно зв’язати жанри казок і байок.

З казок письменник запозичив такі жанрові прийоми, як несподівані перетворення, місце дії (письменник часто говорить: “у деякому царстві… “). Жанр байок проявляється у виборі героїв. Вовк, заєць, ведмідь, орел, ворона й інші звірі, птахи й риби сприймаються читачем як маски, за яких ховаються цілком пізнавані особи з миру людей. Під масками представників тваринного миру Салтиков-Щедрін показує характерні риси різних соціальних типів. Злободенний зміст казок тільки підкреслюється розжаренням страстей, які властиві кожної казці Салтиков-Щедрін ставив своєю метою використовувати гротескно-виродливу форму, щоб показати пороки громадського життя, а також слабкі сторони людей.

За героями казок легко довідатися людські характери, настільки пізнаваними показує їхній письменник. Якщо Салтиков-Щедрін робить героями казок людей, то він зображує фантастичну ситуацію. Люди, виявившись у центрі цієї ситуації, виглядають досить непринадно.

Фантастика в казках – це незвичайна ситуація. А все інше – людські типажі, характери – це всі цілком реальне. Всі казки без винятку дуже цікаві.

Наприклад, казка “Дикий поміщик” показує нам досить дурного й недальновидного пана Він завжди користувався плодами праць своїх селян, однак зовсім не цінував це. Більше того, пан виявився настільки дурний, що вирішив позбутися від селян. Його бажання здійснилося.

Що після цього відбулося? Поміщик деградував, здичавів. Фантастичним у казці є ситуація, коли бажання дурного пана здійснилося, і селяни зникли з його маєтку.

Фантастичність казки показує, що благополуччя поміщика трималося винятково на селянах. І як тільки селян не стало, поміщик перетворився в дикого звіра. Сувора правда цієї казки в тім, що правлячий клас користується працями простих людей і при цьому їх зовсім не цінується Салтиков-Щедрін неодноразово підкреслює вбогість, тупість, недалекоглядність представників правлячого класу.

Наприклад, казка “Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив” змушує задуматися про те, наскільки безпомічні генерали й наскільки сильний і метикований проста людина. Генерали не можуть обійтися без його допомоги, а він сам прекрасно живе один. Салтиков-Щедрін наділяє тварин людськими рисами й відтворює яку-небудь соціальну ситуацію. У казці “Самовідданий заєць” заєць боягузливий, слабшав, нерішучий.

Він – типова жертва, принижена й безпомічна Вовк убраний владою, персоніфікує пана. Заєць мириться зі своїм положенням раба, не намагається зробити хоч що-небудь заради змін у своєму житті. Деспот-Вовк впивається владою, принижуючи нещасну жертву. Під маскою тварин угадуються люди. Казки Салтикова-Щедріна – реалістичні добутки.

Письменник називає речі своїми іменами, використовуючи алеГорею. У казці “Самовідданий заєць” вовк говорить: “За те, що з першого мого слова не зупинився, от тобі моє рішення: присуджую я тебе до позбавлення живота за допомогою розтерзання А тому що тепер і я ситий, і волчиха миючи сита, і запасу в нас ще днів на п’ять вистачить, то сиди ти от під цим кущем і чекай черги. А може бути… ха-ха…

Я тебе й помилую”. Він явно знущається з жертви Але погано те, що жертва заслуговує такого відношення. Адже рабськи покірний заєць позбавлений гордості, самоповаги. Він персоніфікує простий народ, терплячий, смиренний і безпомічний.

З погляду Салтикова-Щедріна, всі ці якості заслуговують осудження Письменник уважав сатиру діючою й ефективною зброєю, здатним розкрити ока на різні соціальні й особистісні пороки. Казки письменника займають дуже важливе місце в скарбниці російської літератури. Їхня актуальність очевидна навіть тепер, коли з моменту написання пройшло дуже багато часу. Усе також у суспільстві існують явища, що заслуговують гострого осудження


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Казки М. Е. Салтикова-Щедріна. Реальне й фантастичне