Казки Салтикова-Щедріна і їхній вплив на розвиток російської літератури

Казки Салтикова-Щедріна звичайно визначають як підсумок його сатиричної Творчості. І такий висновок якоюсь мірою виправданий. Казки хронологічно завершують властиво сатирична творчість письменника. Як жанр, щедринская казка поступово визрівала з фантастичних і образних елементів його сатири. Чимало в них і фольклорні заставки, починаючи від використання форми давно минулого часу (” Жив-Був”) і закінчуючи рясною кількістю прислів’їв і приказок, який вони пересипані

У своїх казках письменник торкається безлічі проблем: соціальних,

політичних і ідеологічних. Так, життя російського суспільства відбита в них у довгому ряді мініатюрних картин. У казках представлена соціальна анатомія суспільства у вигляді цілої галереї казкових образів

Казку ” Карась-Ідеаліст” відрізняє система ідей, що відповідала світогляду самого Щедріна. Це віра в ідеал соціальної рівності й віра в гармонію, у загальне щастя. Але, нагадує письменник: “На те щука в море, щоб карась не дрімав”. Карась виступає в ролі проповідника. Він красномовний і прекрасний у проповіді братньої любові: ” чиЗнаєш ти, що таке чеснота? – Щука роззявила рот від подиву.

Машинально потягнула вона воду й… проковтнула його”. Така Природа всіх щук – жерти карасів. У цій крихітній трагедії Щедрін представив те, що характерно всякому суспільству й усякій організації, що становить природний і природний закон їхнього розвитку: є сильні, хто їсть, і є слабкі, кого їдять. А суспільний прогрес – це звичайний процес пожирання одних іншими. Звичайно, у демократичних колах подібний песимізм художника викликав спори й дорікання. Але пройшло час – і щедринская правота стала правотою історичної

Але діставалося в казках не тільки інтелігенції. Гарний і народ у своїй рабській покірності. Страшні картинки намалював письменник в “Повісті про те, як один мужик двох генералів прокормив”.

От портрет селянина. “Громаднейший мужичина”, на всі руки майстер. І яблук з дерева дістав, і картопля із землі добув, і сільце приготувало для рябчиків із власних волось, і вогонь витяг, і провізії напік, і пуху лебедячого набрав. І що ж? Генералам по десятку яблук, а собі “одне, кисле”. Сам і мотузку звив, щоб генерали чи тримаючи його вночі на прив’язі. Так ще готовий був “генералів порадувати за те, що вони його, тунеядца, дарували й мужицькою його працею не гнушалися!” Скільки генерали не лають мужика за дармоїдство, а мужик “все гребе й гребе, так годує генералів оселедцями”.

Важко уявити собі більше рельєфне й виразне зображення морального стану селян: пасивна рабська психологія, неуцтво. Щедрін немов бачить російський народ очами Порфирія Петровича з “Злочину й покарання” Достоєвського. Той прямо називав мужика іноземцем, настільки недоступний був для нього напрям думок, поводження й мораль російського народу

У Щедріна подібне відношення до свого народу придбало притчеобразную й доступну форму

Щедрін любується силою й витривалістю мужика, які для нього так само природні, як і його безприкладна покірність, що доходить до ідіотизму

У цьому контексті нехарактерна казка “Ведмідь на воєводстві”, де мужики все-таки втрачають терпіння й саджають ведмедя на рогатину. Однак Топтигин 2-й у цій казці не стільки визискувач, скільки звичайний грабіжник, етакий Манил Самилович Урус-Кугуш-Кильдибаев з “Історії одного міста”. А розбійників на Русі ніколи не дарували – звідси й рогатина

У своїх казках Щедрін повний сарказму. У них він нікого не дарує. Дістається всім: і правим і неправим, і карасям і щукам, і росіянином лібералам, і самодержавству, і мужикам росіянином

Згадаємо моральний кодекс вяленой вобли: “Тихіше їдеш, далі будеш; маленька рибка краще, ніж великий тарган… Вуха вище чола не ростуть” – от що Щедріну особливо огидно, акуратна сірість. Проти її протест, уїдлива сатира казок

И все-таки казки Щедріна актуальні й зараз, а отже, суспільство наше стабільно: карасів ковтають, генералів годують, вобла проповідує, розсудливий заєць із лисицею грає, – загалом, всі як і раніше: “Усякому звірові своє життя: леву – левине, лисиці – лисе, зайцеві – заяче”.

Цілий ряд причин спонукав Салтикова-Щедріна звернутися до казок. Складна політична ситуація в Росії: моральний терор, розгром народництва, поліцейське переслідування інтелігенції – не дозволили виявити всі соціальні протиріччя суспільства й прямо покритикувати існуючі порядки. З іншого боку, жанр казки був близький характеру письменника-сатирика. Фантастика, гіпербола, іронія, звичайні для казки, дуже характерні для поетики Щедріна. Крім цього, жанр казки дуже демократичний, доступний і зрозумілий широким колам читачів, народу. Казці свойствен дидактизм, а це прямо відповідало публіцистичному пафосу, цивільним устремлінням сатирика

Салтиков-Щедрін охоче користувався традиційними прийомами народної творчості. Казки в нього найчастіше починаються як і народні, словами “жили так минулого”, “у деякому царстві, у деякій державі”. Часто зустрічаються прислів’я й приказки. “Кінь біжить – земля тремтить”, “Двом смертям не бувати, однієї не минути”. Дуже зближає казки Щедріна з народними традиційний прийом повторення. Автор свідомо підкреслює в кожному персонажі якусь одну рису, що також характерно для фольклору

Але, проте, Салтиков-Щедрін не копіював структуру народної казки, а вніс у неї своє, нове. Насамперед ця поява образа автора. За маскою наївного баляндрасника схована саркастична усмішка нещадного сатирика. Зовсім інакше, чим у народній казці, намальований образ мужика. У фольклорі мужик має тямущість, спритністю, незмінно перемагає пана. У казках Салтикова-Щедріна відношення до мужика неоднозначно. Часто саме він залишається в дурнях, незважаючи на свою тямущість, як у казці “Як один мужик двох генералів прокормив”. Мужик показав себе молодцем: все вміє, навіть суп у пригорщі зварить. І в той же час покірно виконує наказ генералів: сам в’є для себе мотузку, щоб не втік!

Письменник по суті створив новий жанр – політичну казку*. Життя російського суспільства другої половини XIX століття запам’яталася в найбагатшій галереї персонажів. Щедрін показав всю соціальну анатомію, торкнувся всіх основних класів і шарів суспільства: дворянства, буржуазії, бюрократії, інтелігенції

Так, у казці “Ведмідь на воєводстві” відразу впадають в око брутальність і неуцтво вищої влади, вороже відношення до утворення. Черговий Топтигин, прибувши на воєводство/хоче знайти який-небудь інститут, щоб його “спалить”. Головним мудрецем і радником Лева письменник робить Осла, – втілення тупості й упертості. Тому в лісі панують насильство й хаос

Використовуючи гіперболу, Щедрін робить образи надзвичайно яскравими, що запам’ятовуються. Дикий поміщик, увесь час що мріяв позбутися від нестерпних мужиків, від їх холопьего духу, нарешті-те залишився один-одинешенек. И… здичавів: “Весь він… обростив волоссями.., а пазурі в нього зробилися як залізні”. І стає ясно: усе тримається на праці народу

В “Премудрому піскарі” Щедрін малює образ тої інтелігенції, що піддалася паніці, пішла від активної боротьби в мир особистих турбот і інтересів. Піскар-Обиватель, боячись за своє життя, замурував себе в темній норі. Всіх “перемудрував”! А підсумок його життя можна виразити словами: “Жив – тремтів, умирав – тремтів”.

У галереї образів Салтикова-Щедріна й інтелігент-мрійник (” Карась-Ідеаліст”), і самодержець, що грає роль мецената (” Орел-Меценат”), і нікчемні генерали, і покірний “самовідданий заєць”, що сподівається на милість “хижаків” (от ще одна сторона рабської психології!), і багато інші, що відбили історичну епоху, з її соціальним злом і демократичними ідеями

У казках Щедрін виявив себе блискучим художником. Він показав себе майстром езопівської мови, за допомогою якого вмів доносити до читача гостру політичну думку й передавати соціальні узагальнення в алегоричній формі

Таким чином, починаючи фантастика народної казки органічно сполучається в Щедріна з реалістичним зображенням дійсності. Крайнє перебільшення в описі героїв і ситуацій дає можливість сатирикові загострити увага на небезпечних сторонах життя російського суспільства

Казки Салтикова-Щедріна зробили великий вплив на подальший розвиток російської літератури й особливо жанру сатири


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Казки Салтикова-Щедріна і їхній вплив на розвиток російської літератури

Categories: Нові твори

Links