Драматургія (за п’єсами “Клоп” і “Баня”)
Жанрове різноманіття творчості Володимира Володимировича Маяковського – безсумнівне свідчення його таланту. Він яскравий поет, створив драматичні твори “Клоп” і “Баня”, “Містерія Буф-“, мріяв написати роман. У своїх драматичних творах Маяковський розвивав ту лінію агітаційно-плакатного мистецтва, яка виникла в перші роки після революції і відбивала прагнення демократизувати театр.
Маяковський вважав, що “театр не відображає дзеркало, а збільшує скло”, тому створює сатиричні комедії, тим, хто картає міщанство
У п’єсі “Клоп” 1929 року поет оголошує непримиренну війну міщанству у всіх його проявах. “Колишній робітник, колишній партієць, нині наречений”, Прісипкін, перейменований у П’єра Скрипкіна, в діях і промовах виявляє свою обивательську сутність. Мешканці “молодняцкого” гуртожитки, люди з майбутнього, в яке глядач потрапляє разом з героями п’єси, сприймають Прісипкіна і мікроб міщанства, яким він вражений, як явища, не сумісні з законами, поглядами, укладом життя нового суспільства. К “расчеловечіванію”
Образом Олега Баяна у п’єсі підкреслюється багатоликість міщанства. Якщо Прісипкін – переродженцем, що зробив зі свого пролетарського походження зручне прикриття, то Олег Баян – пристосуванець, брехливими фразами прикриває прогниле нутро обивателя, вигодуваних старим світом та вільного вірним йому. І цей вид міщанства не менш страшний для суспільства, ніж прісипкінщіна. Нещадність у викритті міщанства надає п’єсі бойової наступальний характер.
П’єса “Баня” (1930 р.) спрямована на не менш небезпечне явище – бюрократизм. П’єса – сплав мрії і дійсності, переплетення сучасного і майбутнього. Це досягається використанням фантастики, яка вплітається в реальне життя винахідника Чудакова і його товаришів. Вся дія зводиться до боротьби за машину часу, створювану дивака-вим, яка дозволить побачити майбутнє, переконатися в реальності мрії, наближаємося щоденно відданою працею тисяч людей. Гострий конфлікт між справжніми будівельниками нового суспільства і Победоносіковим, що стоять на шляху суспільства до майбутнього, розростається в рішучу сутичку нових норм життя з бюрократизмом, з победоносіковщіной. Фантастичність сюжету дозволяє поетові показати неприйнятність бюрократичних почав для суспільства майбутнього: машина часу скидає тих, “що не потрібні для комунізму”.
Політична гострота в постановці проблеми, влучність поетичного слова, винахідливість у створенні сценічної дії – особливості та цієї п’єси Маяковського. Своїми п’єсами він успішно розвиває комедійно-сатиричні традиції російської класичної літератури, традиції А. С. Грибоєдова, М. В. Гоголя, М. Є. Салтикова-Щедріна. Особливо видно традиції гоголівського “Ревізора”.
П’єси Маяковського відрізняє політична загостреність, сатирична сила в зображенні обивательщини і бюрократизму, реалістична переконливість і симпатія до позитивних героям, вміння органічно включати в розвиток, дії фантастику. Сила узагальнення і майстерність, притаманні п’єсам Маяковського, перевірені часом.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)