Дія в романі Апдайка “Кентавр”
Оповідання ведеться від імені вчителя біології Джорджа Колдуэлла. Колдуэлл – американський бідняк, що страждає у світі, де добре живеться тільки людям чіпким і богатим. Очевидно співчутливе відношення автора до свого героя. Своєрідність книги в тім, що реально-побутовий план вигадливо співіснує з міфологічним. Поклавши в основу тексту античний міф про шляхетного кентавра, получеловеке-полуконе Хироне, Апдайк продовжив традиції Джойса (” Улисс “), а також тенденції до “міфологізації” у сучасній літературі (Гарсиа Маркеса, Фриша).
Як
Отже, герой роману Дж. Апдайка – провінційний шкільний учитель – дуже гарний, талановитий і самовідданий. Однак сумнівно, що він може стати виразником великої ідеї відповідно до задуму автора. Щоб підняти цей образ, зробити його масштабним і величним, Апдайк ототожнив скромного вчителя з безсмертним кентавром, що жертвує собою заради людства, злив обоє образів воєдино. Дослідник Пудовочкина Н. Е. відзначає, що масштаб конфлікту можна відчути вже в самому початковому епізоді, що визначає тональність роману, його поетику, побудовану на постійному зіткненні міфологічного й реального планів. Під час уроку природознавства хтось запустив у викладача залізною стрілою, що пробила щиколотку, – можливо й отруєної, як та стріла, що вбила Хирона. Міф і реальність не стикнулися, а саме зштовхнулися, щоб виникла важлива антитеза світлого миру легенди й похмурої буденності Олинджера, самовідданості Хирона й безпорадності Колдуэлла, піднесеного й земного в самому лом учителі
Таким чином, підсилюючи цю антитезу всіма способами оповідання, Апдайк домагається максимально щільного зрощення міфу й вірогідності, змушує нас одночасно стежити за Колдуэллом, що випробовує біль у нозі, і супроводжувати Хирону в його останні годинники перед тим, як кентавр піднесеться сяючим Стрільцем серед сузір’їв
Міфи беруть участь у романі в різних функціях: іноді підкреслюють відчуття контрасту, часом їхнє призначення – сатирично загострити думка, або пробитися крізь матеріальний світ, відокремити його від миру ідеального, щоб ще різкіше тенить відчуженість Колдуэлла від цього матеріального світу. Реалістичне відображення й міфи, взаимопроникая, доповнюють один одного й дійсність створює якусь оболонку міфу
Принцип двоемирия, покладений Апдайком в основу роману “Кентавр”, є визначальної й у духовному житті Америки. Те, що для одних є реальністю, іншим здається міфом, і навпаки. Для містера Зиммермана, миссис Герцог, пастора Марча, Майнора Кретца й інших героїв роману, міф чужорідний. Їхній практицизм і заперечує всяку можливість погляду на мир крізь чарівну призму чудесного. Таким чином, “антимифологичность” цих персонажів роману дає можливість письменникові використати міф як сатирична зброя
Необхідно відзначити, що одним зі смислообразующих протиріч роману “Кентавр” є протиріччя між двома підходами до оцінки внутрішнього, духовного стану людини, прийнятих у Древній Греції й сучасній Америці. Відповідно до “американської мрії” американець вірить, що той, хто не відчуває себе постійно щасливим – ненормальний. Еллін же, навпроти, переконаний, що ненормально тог, хто відчуває себе постійно щасливим. Страждання є природний стан людської душі. Жити для елліна значить страждати. Страждання породжує трагедію, трагедія – мистецтво
Примітно, що страждаючий Хирон-Колдуэлл і самовдоволен-щасливий Зевс-Зиммерман – виразники двох діаметрально протилежних поглядів на стан людської душі. Апдайк протестує проти принижуюче високе призначення людини “американської мрії”.
Абдайк протестує проти сліпого преклоніння перед тими, для кого “американська мрія” стала реальністю. Апдайк протестує проти цього феномена
(2 votes, average: 3.00 out of 5)