Мій обвинувачуваний Євгеній Базарів (по романі И. С. Тургенєва “Батьки й діти”)

Схованою сюжетною лінією роману И. С. Тургенєва “Батьки й діти” є кризу кріпака ладу й необхідність його знищення. На тлі цієї лінії й розвертається конфлікт “батьків і дітей”. Ідея роману, по визначенню самого автора, – показ “торжества демократизму над аристократією”. Представником демократичного табору виступає головний герой роману Євгеній Базарів. Базарів народився в сім’ї бідного повітового лікаря, пройшов “школу праці й позбавлень”, з якої вийшов “сильною й суворим” людиною

Ця школа розбудила в

герої грубу матеріалістичну натуру, що заперечує всі життєві принципи й пріоритети. Базарів прилучає себе до народу, тому що його дід “землю орав”, але адже він і нехтує свій народ, ненавидить його патріархальність. Герой заперечує красу природи й мистецтва, які є невід’ємними компонентами життя людей

Тому, на мій погляд, ні про яке зімкнення з народом не може бути й мовлення. Всього гарного, гідне замилування, для Базарова лише “дурниця”. Він зневажає безмірною любов’ю своїх батьків

Заявляє, що Природа не храм, а майстерня, однак мальовничі описи природи, якими наповнений роман, переконують читача

у зворотному: природа – храм, а не майстерня, тільки життя в гармонії з навколишнім світом може принести людині щастя. Його також не хвилюють чужі почуття й переживання: поцілувавши Фенечку, він навіть не подумав про те, що цей поцілунок може зруйнувати її відносини з Миколою Петровичем. Базарову не потрібні друзі, які йому б співчували й любили його. Йому потрібні лише однодумці. Євгенію властиві такі якості характеру, як хворобливе самолюбство, непохитна впевненість у собі й своїй правоті, готовність на догоду своїй ідеї робити насильство

Проаналізувавши вчинки й спосіб життя й думок героя, неважко дійти висновку, що він – бездуховна істота, здатне лише випливати по обраному шляху без яких-небудь відхилень. Таким Базарів з’являється не тільки перед нами, але й перед самим собою. Він уважає себе проповідником “нігілізму”. Однак це лише маска. Герой не витримує випробувань долі: він закохується в Одинцову, хоча до цього вважав любов “дурницею”.

Євгеній заперечує всі пристойності, але, тим часом, приймає виклик на дуель від Павла Петровича Кірсанова. Базарів думав, що Школа “позбавлень і праці” стерла з його серця людське відношення до життя, але він помилився. Ця помилка перетворила його ідеали й прагнення впрах.

Тому його можна назвати “нігілістом, що не відбувся,”. Ця неспроможність послужила й причиною його останнього бажання побачити перед смертю Одинцову. Я думаю, що смерть була для нього єдиним способом заглушити в собі біль розчарування

В останній сцені роману автор навмисне описує ту вічну природу, на спокій якої замірявся Базарів, що дає “нігілістові” заспокоєння. Поява людини на світло супроводжується радістю й любов’ю, відхід з життя – горем і скорботою, тому заперечення почуттів безглуздо. Як би ми не пручалися моральним категоріям, вони однаково беруть гору. Тому навіщо позбавляти себе щастя, альтернативою якому рано або пізно буде гірке розчарування? У зв’язку із цим я можу обвинуватити Базарова в неприйнятті не тільки культури, звичаїв і традицій народу, але й самого народу як такого


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мій обвинувачуваний Євгеній Базарів (по романі И. С. Тургенєва “Батьки й діти”)

Categories: Нові твори

Links