Пушкін зображує Пугачова складною й суперечливою фігурою. З одного боку, він злодій і лиходій, оголошений небезпечним державним злочинцем, з іншого боку – справедлива людина, що пам’ятає добро. Він допомагає Гриневу вибратися з міцності, зайнятий заколотниками, а потім рятує Машу Миронову від Швабрина.
Пугачов – історична особистість, що зіграла величезну роль у долі Росії. І Пушкін прагне показати його об’єктивно. Перед нами людина -, що вийшов з гущавини народу й добре знаючої його прикрості й самих таємних бажань. Пугачов намагається
допомогти, кому тільки можна. По природі він не жорстока людина – про це говорить його відношення до Гриневу, що прямо заявляє Пугачову, що не буде служити йому. Але в той же час він жорстоко розправляється з офіцерами міцності. Я думаю, що Пугачов змушений був це робити – “на війні як на війні”.Але роман Пушкіна – не тільки про селянську війну під предводительством Пугачова. Це всього лише одна з тем. Серед інших – тема патріотичного виховання, любові й вірності, честі й достоїнства.
Так чому все-таки свій історичний роман Пушкін назвала ” Капітанська дочка “? Мені здається, що
ця назва дуже точно відбиває його суть. У центрі твору Пушкіна – оповідання про віддану й щиру любов. Заради її Гринев відправляється в захоплену заколотниками міцність, а Маша Миронова відважно їде в палац імператриці, щоб просити за свого улюбленого. Вона змогла відстояти своє право на щастя, урятувати Гринева й домогтися справедливості. І хоча в романі багато героїв, щирою героїнею стає Марія Іванівна Миронова – боязка й несмілива дівчина, що у рішучі моменти життя змогла стати сміливої й мужньої. Із соромливої “боягузки”, що боїться звуку пострілів, вона виростає в рішучу людину, що зуміла довести невинність Гринева й відстояти своє право на щастя. Вона щира героїня роману. Тому, мені здається, назва твору Пушкіна відбиває його суть – воно про капітанську дочку Маші Мироновій
