Автор – оповідач – герой у повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”

Пушкін начебто будує драбинку в часі: сам він дивиться із середини XIX століття на оповідача, що у свою чергу пише про себе в молодості. Таким чином, до читача доходить багатомірна історична картинка, складна, як саме життя.

А. С. Пушкіна, безумовно, дуже хвилювала тема повстань у Росії, як селянських бунтів, так і таких, як події грудня 1825 року, у яких брали участь його близькі друзі. Роздуму над цим звернули думку автора до драматичних подій історії, і він пише нарис “Історія Пугачова”. Але як художник, А. С. Пушкін не зміг повністю виразити

себе в історичній праці, і в нього виник задум художнього твору про пугачевском повстання. Герої “Капітанської дочки”, зі своїми звичайними людськими долями, виявляються в самому центрі історичних подій. Ми читаємо про далекий навіть для А. С. Пушкіна XVIII столітті, але завдяки тому, що оповідання ведеться від першої особи, все описане близько й зрозуміло нам. Ми не дивимося з боку, а разом з молодим Гриневым беремо участь у подіях його життя. Проводир селянського бунту, кривавий, не знаючої жалості лиходій з’являється перед нами живою людиною, з достоїнствами й недоліками, – завдяки Гриневу.

Юний Петруша

Гринев – герой “Капітанської дочки”, він ще не вміє оцінювати події, безпосереднім учасником яких стає. Він просто живе й почуває й надходить так, як велить йому совість. чесність, Що Обеззброює, не раз рятує йому життя. Ця ж чесність – стан особливої довіри читача до всього, про що розповідає Гринев.

Ми не можемо зіставляти Л. Гринева з А. Пушкіним ні по розуму (згадаємо його оповідання про життя в рідному домі до армії), ні по щиросердечних якостях (багатство й багатогранність духовного миру поета не викликають сумнівів, чого не скажеш про Гриневе), але в понятті честі й боргу їхньої думки збігаються. Дворянин, що не вважає для себе можливим змінити присязі й перейти на сторону повсталих, – це міг бути й Пушкін. Не випадково підлість проявляється в кожному слові й учинку дворянина-зрадника Швабрина: і в його відношенні до Маші, і на дуелі, і після арешту.

А. С. Пушкін під видом видавця пише, що єдине доповнення його до рукопису Гринева – це епіграфи. Таким чином, тільки в епіграфах автор прямо виражає свою позицію. Перший і головний з них – “Бережи честь змолоду”. Проблема честі – одна з головних в “Капітанській дочці”. Позитивні герої ті, хто “беріг честь змолоду”: Гринев, Маша, сім’я Миронових і т. д. До них же до деякої міри можна віднести й Пугачова. Принаймні, у відношенні Гринева він надійшов чесно.

Оповідач в “Капітанській дочці” – це той же Гринев, але вже в старості. Він дивиться на себе з боку, посміюється над помилками молодості, над своєю недосвідченістю, але він і пишається тим, що не втратив свого дворянського достоїнства, основні життєві принципи його сформувалися вже тоді й залишилися незмінні. На відміну від молодого Петруши, всієї думки якого були зайняті коханою дівчиною, Гринев-Оповідач дає оцінку й історичні події. Це саме він говорить: “Не приведи Бог бачити російський бунт – безглуздий і нещадний. Ті, які замишляють у нас неможливі перевороти, або молоді й не знають нашого народу, або вуж люди жестокосердые, якої чужа голівонька – полушка, та й своя шийка – копійка…”

Отже, у самому центрі вирішальних подій історії перебуває середній, набагато більше пересічна людина, чим сам Пушкін, проте їм же обраний. Оповідання щирого й відкритого Гринева малює об’єктивну картину що відбувається, не подає приводів для підозр у якому-небудь “умничаньи” (до речі, улюблене його слово). Мова Гринева-Оповідача простий і доступний, без витівок. Пушкіна-Поет міг використовувати опис бурану як алегорію селянського повстання: “Ну, пан, – закричав ямщик, – лихо: буран!” Гринев же просто описує заметіль, завдяки якій він познайомився з Пугачовим.

“Капітанська дочка” – повість не просто про народне повстання, а про загальнолюдські проблеми. Ніде в повісті ми не зустрінемо описи пригнобленого народу, навпаки, наприклад, Савельич безкорисливо любить своїх хазяїв і віддана ім. И все-таки “Капітанська дочка” – глибоко народний добуток, навіть загальнонародні, примирні всі стани. Майже всі епіграфи до глав узяті з народних пісень. Їхні слова стають вираженням почуттів героя-дворянина. Пушкіна говорить нам, що життя складніше будь-яких схем, що

Для об’єднання людей недостатньо їхньої приналежності до одного стану. Гриневу набагато більше симпатичний Пугачов, чим Швабрин – такий же, як він, офіцер. Кожний герой повести – не просто представник свого стану, але самостійна особистість: і Савельич, і Пугачов, і імператриця. Пугачов – представник народу, але він не змішується з юрбами людей, що йдуть за ним, він вождь і розуміє, що самотно й рано або пізно його зрадять. Обговорюючи калмицьку казку про орла й ворона, Пугачов і Гринев висловлюють свою життєву позицію. Пугачов не може жити інакше, для нього бунт – сенс життя, для Гринева ж – “жити вбивствами й розбоєм значить клювати мертвечину”. Герої не сходяться у визначенні основи життя й проте залишаються доброзичливий друг до друга.

У повісті відносно мало описів кровопролиття, всім і так добре відома жорстокість селянської війни. Але там, де такі сцени є, у них зображені страждання обох сторін – це й башкирец зі знівеченою особою, і смерть пари Миронових. Знову А. С. Пушкін руйнує будь-які схеми й головний вимір сюжету робить таку людську якість, як сострадательность, звичайна доброта. Згадаємо, як уперше в повісті з’являються Пугачов і імператриця – немов два полюси. Герої зустрічаються з ними як зі звичайними людьми, і лише потім з’ясовується, що обоє вони наділені владою. Милосердя ж проявляють лише до тих, кому особисто симпатизують. Вибірково.

В “Капітанській дочці” багато казкового. Тут відбилася мрія поета про можливість пристрою такого миру, де все грунтується на добрі й мудрих людських відносинах; герой і оповідач допомагають вселити саме цю думку читачеві


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Автор – оповідач – герой у повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”

Categories: Нові твори

Links