“Ви думаєте, це марить малярія?” В. Маяковський один із кращих поетів початку ХХ століття, століття глибоких соціальних змін. Поема “Хмара в штанях” була закінчена до липня 1915 року. У ній поет виступає як “тринадцятий апостол” (перша назва поеми, заборонена цензурою) олицетворяющий прийдешню революцію. Революція для Володимира Маяковського це руйнування старого миру в ім’я створення нового, загибель в ім’я народження
Поема відбивала розпущену силу мільйонів, що стихійно піднімаються проти капіталізму й уже усвідомлюють
свій шлях до боротьби. Поема була прямим відгуком на імперіалістичну війну, хоча окремі метафори й порівняння були навіяні злободенністю, наприклад: “Тіло твоє я буду берегти й любити, як солдат, підрублений війною, непотрібний, нічий, береже свою єдину ногу”. В. Маяковський у поемі “Хмара в штанях” прагнув всім змістом дійти до самого кореня людських страждань у тім пристрої суспільства, що робить війну неминучої. У поемі виражене співчуття страждаючій людині, а також показане прославляння активності самих пригноблених і знедолених
Похід проти слабостей людей, покалічених і обдурених
капіталізмом, викриття ілюзій і оман страждаючої людини минулого органічною частиною заколотного пафосу ” Хмари “. У поемі В. Маяковського відбилися настрої мас, які ще далеко не позбулися від непевності у своїх силах, від перебільшення сил ворога: “Чую: тихо, як хворий з ліжка, зстрибнув нерв. І от, спочатку пройшовся ледь ледь, потім забігав, схвильований, чіткий”. Відвернене протиставлення страждання щастю, несамовите оспівування страждання й жертви уривалися дисонансом в активну, бунтарську проповідь “Хмари”.
И для цього минулого свої причини. Борошна праці й рабства, неуцтва й здичавіння, убогості й моральної деградації, у які капіталізм увергнув широкі працюючі маси, не могли пройти для них безвісти. В. Маяковський з надзвичайною силою затверджує молодість нового миру, нового шляху: “У мене в душі жодного сивого волосся,